«Ей, дєвушка!», - я думала, що такі звертання до офіціантів вимерли ще в 2008-му. Але ж ні!Саме це я почула пару хвилин тому в одному з львівських закладів.
Передбачувано, але офіціантка обернулась і з натягнутою посмішкою прийняла замовлення у такого «ейкала».
І на жаль, такі «ейкали» скрізь і всюди, і не лише у спілкуванні з офіціантами. До таксистів, до перукарів, до прибиральниць наше суспільство звикло ставитись як до другосортних людей, мовляв, я плачу гроші, тому ставлюсь як хочу.
Не боїтесь, що за ваше «ей» перукар вам каре «випадково» чікне? (Я би чікнула)
Хто платить, той і музику замовляє?
Ок. Але замовляйте «музику» якось ввічливіше і вихованіше. Зі словом «перепрошую» чи «будь ласка», а в ідеалі, щоб ці два слова були присутні в одному реченні.
Ок. Наявність грошей не говорить про вашу домінантність чи право бути зверхнім та грубим. Платите? Вимагайте належно наданої послуги, але слово «вимагайте» не має на увазі слова «пабистрєє», «я тебе деньгі заплатіл», «ті кто такой, я тут всьо рєшаю».
Ок. Якщо ви все ж любите замовляти «музику» саме таким тоном, саме з приставкою «ей», то доплачуйте «музикантам» за ваше хамство. Так і кажіть: «я останнє бидло і ввічливо говорити не вмію, тому ось вам зверху ще 150% від послуги за моральні збитки».
Залишайтеся людьми з людьми!
Вас теж дратує ця нетактовність? Чи то я прискіпуюсь до людей?
