- Прошу зробити музику тихіше! Ви у громадському місці, - звертаю увагу парі з колонкою, яка увімкнена на повну силу і звідки «валить» «Я - ревалюція».
- А шо такоє, шо мєшаєм? - виражена агресія у відповідь.
- Так, тому прошу тихіше, або вимкніть!
- Западная Украіна!!! Ну вся Украіна нармальная, тока вам всьо нє так! Ну шо ж такоє???
Далі я почула, як вона чула/читала, як ми на поляків працювали, на фашистів і все що тільки можна. Що вона все про нас знає і «нє панімаєт» і «гаварітє нармальна, а нє на мовє!!!».
Найголовніше, що вона так і не зрозуміла, що мені абсолютно байдуже якою мовою і якою музикою порушується громадський порядок та мій особистий спокій.
Навіть, якби це був Іван Попович, Нірвана, чи Френк Сінатра.
От так бидлота перетворила свою бидлотість у національне питання.
Більше того - пишається, яке воно круте! Провокує і кайфує від цього.
Ну і буде мати що розповідати. Як постраждала «за язик ат нацианалістав».
Часами думаю, що все безнадійно...
