Наче не на оточуючих, а про щось своє. Але голосно. Нарешті хтось не витримує і питає що ж власне сталось. І тут мужик урочисто піднімає клітку-переноску зі словами: «А ви самі подивіться!».
А в клітці аж ніяк не кицька і не собака, а …бобер.
І далі розповідає історію. Мужик виявляється ветеринар. Оце привезли йому сьогодні. Як він висловився «зоошизануті дебіли». Привезли йому оцього бобра. Десь вони знайшли його в лісі на околиці Києва. Чомусь вирішили, що бобру в лісі погано і холодно. Довго ловили. Бобер звичайно ентузіазму бути пійманим не проявляв. Але вперта любов до захисту живої природи від живої природи пересилила всі бажання бобра і його спіймали та потягнули додому грітись. Зі слів «зоозахисників» бобер особливого щастя не висловлював, а забився в куточок і зачаївся. Захисники вирішили що він просто дуже змерз і почали підігрівати його обігрівачами. Після цього бобер остаточно зневірився в сенсі життя, що було сприйнято як прагнення не тільки зовнішнього, а й внутрішнього тепла. Щоб кардинально вирішити проблему зоохисники зварили грог і шляхом насильницьких маніпуляцій влили цей зігріваючий напій в бобра. Після цього бобру стало зовсім зле. І це примусило захисників дикої природи звернутись до свого сусіда – ветеринара, яким і виявився оцей от мужик. «- Тепер от змушений вести в свій вихідний п’яного бобра до своєї клініки, щоб привести його до тями» - пояснив мужик. В клітці сумно лежала нещасна жертва любові до дикої природи. А мужик видав мораль: «Уті-путі та дика природа це трохи різні речі. Не вмієш, не розумієш – не лізь. Крім шкоди від такого захисту нічого і ніколи не буває. Всі ці соплі на адресу тварин це часто від незнання і нерозуміння»! Така от історія…
