1 0 11741307 1007457842619382 508439012806473949 o
Тарас Стадницький
«Ех, знов дощ...» - бідкаються люди в сторісах з таксі по дорозі на роботу в офіси.

«бляха, шо це за гавно-погода???» - негодують інші, сідаючи в літак на Балі чи Мальдіви

я щітаю на погоду має право нарікати тільки той, хто цілий день на ній проводить. будує, прибирає вулиці, шось садить

встає зранку, дивиться в вікно і такий «от, бля, а сьогодні ж цілий день гній возити. в смислі не просто возити – перед тим запрягти коней, накидати повну фіру, вивезти, розкидати, застрягти в болотах, вибратись звідти. і так цілий день...»

але він зазвичай не нарікає. встає, дивиться зранку в вікно і такий «о, дощ! земля буде добра, масна, зараз ше гною вивезем – і всьо вродить! Галя, наливай борщу і сто грам, бо коні хочуть весни!»
і весело з ґралями біжить в дощ, гній і сльоту

«бля, ну це канєшно не погода, а срака» - кажуть вечором інші, виходячи з теплих офісів, сідають в комфортні машини і їдуть в свої світлі затишні квартири, там дивляться прогноз - і розуміють що цілий тиждень – коту під хвіст

загрузка...