До 70-х роковин Акції “Вісла” - військово-політичної операції польської комуністичної влади, що стала інструментом етнічної чистки та полягала у депортації всього (приблизно 140 000) автохтонного українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель.
Про депортацію коротко:
тривала з 28 квітня до 12 серпня 1947 року;
позбавлено рідної землі і домівки понад 140 000 українців;
на збори давали лише дві години, а то й менше;
ув'язнено у центральному таборі праці у Явожно 3936 осіб, з них 823 жінки і 27 священиків;
убито - 655 осіб;
заарештовано 1466 членів українського руху Опору;
головна ознака, за якою здійснювалася депортація – українець;
Польська народна республіка здійснила злочин проти громадян ПОЛЬЩІ, українського походження;
повернулося на рідні терени лише кілька десятків тисяч депортованих;
значні терени Лемківщини так і зосталися пусткою.
Це ще одна сторінка української історії, яка не те, що не була офіційно засудженою на рівні української держави, але й на жаль майже невідома для широкого загалу українців.
У 1990 році акцію «Вісла» було засуджено Сенатом Республіки Польща, проте так і не дійшло до аналогічної позиції Сейму. У січні 2007 року Світовий Конгрес Українців зажадав офіційних вибачень від Польщі за акцію «Вісла», а також виплат компенсацій постраждалим.Також були усні співчуття з приводу виконання цієї акції від президента Польщі Олександра Кваснєвського (2002 р) та спільна заява президентів Польщі Леха Качинського і президента України Віктора Ющенка, в якій вони засудили операцію «Вісла». На тому справа й зависла.
Проте Акція «Вісла» це лише один із етапів великої депортації 1944-1951 рр, від якої постраждало понад 750 000 українців на західних етнічних теренах.
Коли Москва здійснила вторгнення в Україну, ми побачили, що давні злочини комуністичного режиму мають тенденцію повторюватися, як це знову сталося з кримськими татарами, і депортованими із Закерзоння у 1944-1946 рр. на Донбас. Але ця ж війна відвернула увагу можновладців від потреби на законодавчому рівні визнати і засудити злочин депортації проти українців 1944-1951 рр., який було здійснено комуністичною репресивною машиною СРСР та Польщі.
На жаль зараз все більше в Польщі лунають заяви, що Акція «Вісла» була логічним наслідком Волинської різанини, яку «здійснили українці», і що «українцям так і треба було». Що більше цього року Міністерство до внутрішніх справ та адміністрації Польщі відмовило українській громаді у фінансуванні вшанування 70-х роковин Акції Вісла, а кресові товариства піднімають питання про відкликання ухвали Сенату 1990 року про засудження депортації українців під час Акції Вісла.
Українців мусить і може захищати саме Україна. То може пора взятися до справи і встановити історичну справедливість?
