Збираюся у шпиталь. Вперше після отримання заповітної бамажкі (вона, до речі, зависла десь у Пустомитах, у пані Лєсі Леся Мальків). Маю тєжкі роздуми. Бо тут такоє.
Рік я, як правдива ідіотка, варила зупки-борщики на індичці-курочці, стерилізувала на парі баночки (не дай, Боже, якого мікроба), викликала таксі (не партеся, своїм коштом) і тягнула поверхами і палатами у шпиталь. Хлопці тішилися. Але красіві жінки з турнікету обізвали мене бабою з відром борщу, а керівництво довело до мого дурного відома, що харчування - важлива складова лікування. Абсолютно згідна, маю не молодих і не здорових батьків і брата, то ж нюанси лікарняного харчування добре знаю. ОК, банки винесла на горище. Хлопці розчаровані, але - шпиталь то режимний заклад, а я - законослухняна. (Совок не витравиш, блін!)
Футболки, спортивні штани і костюми - зло. Так нам з Лесею ще на приснославних серпневих зборах втовкмачили в дурні голови. Версія така - хлопці перебираються у цивільне,валять з території і повертаються п'яненькі. От він, корінь п'янства у шпиталі! ОК, правила гри прийнято.
Але це не змінило ситуації.
Чергові збори. 1 травня. Народ садить бульбу чи смажить шашлики, особо упороті марширують, а ми з Лесею і Svetlana Kosach стаємо об'єктом роздратування всіх, кого відірвали від процесу. У шпиталі - збори на найвищому рівні (представник МО присутній!), а все для того, щоб вирішити - пропускати нас до хлопців чи ні.
ДВІ ГОДИНИ!!!!! Дві години переливання, написання протоколу, обвинувачення нас, що потурбували САМОГО ПОЛТОРАКА через дрібницю. А ми що? Півтора року боролися за право просто прийти до хлопців, щоб вони знали - ті, за кого вони стоять, вдячні і винні їм до гробу.
Тепер прикол.
Борщів - ніззя.
Футболок, кросівок, спортивок - ніззя!
- Знаєте, хлопці порою просто хочуть поговорити з кимось із цивільних, зрозуміти, що не дарма за нас стоять. Зі мною і по три години іноді говорять.
- Три години?!!!! - сполошилася псіхоаналітіг (хоча сама зі Слав'янська і мала б розуміти ситуацію), - а це небезпечно! Ви психіку хлопцям розбалансовуєте!!!! Ви ж не володієте прийомами і методиками!!!
Не володію. Просто співчуваю, люблю і чуюся у боргу.
Так от, думаю. З чим іти? У шоколадного куплю печива. Рот зашити, вуха закрити чи як?!
А тепер читайте список Волонтерської Сотні і думайте, чому одним можна, а іншим - катєгорічєскій крімінал.
