Screenshot 266668Яку форму прохання підтримують дорослі:

1.«Мамо, купиш мені новий телефон?» 
2. «Мамо, можна я зароблю власні гроші на новий телефон?»

Чи готове суспільство прийняти нові вимоги часу та підтримати прагнення сучасних підлітків?

Нещодавно 13-річний син розповів,як його товариш-ровесник роздає флаєри у центрі Львова, за що отримує 100 гривень щоденно. Малий захопився цією ідеєю і запитав дозволу спробувати й собі знайти підзаробіток на літо. Матеріальних бажань у підлітка – не перелічити, це знають кожна мама з татом. І хоч цей телефон син міг замовити собі на день народження, чи зрештою – просто попросити у батьків купити, та він вирішив бути самостійним і заробити власні гроші.

У цьому прагненні ми, батьки, також не побачили нічого негативного. Звісно, зважаючи на вік сина, ми розуміли, що процес потребує пильного контролю, порад та підтримки. Та був нюанс: товаришу сина допоміг знайти роботу промоутера – близький родич. А наш підліток намагається відшукати собі роботу серед чужих оголошень в інтернеті. І навіть те, що він вважає своїми перевагами (знання англійської мови, вміння висловити власну думку, знання фотошопу, дизайнерських програм, набуті у школі програмування (яку не закінчив за браком часу) , фізична витривалість, (займається футболом і добре орієнтується у цій тематиці)) – все це поки що не допомогло і він далі у пошуку.

Усі пропозиції роботи актуальні для людей з 16 років, як цього вимагає Кодекс Законів про працю, всілякі конвенції , накази Мінохорони здоров’я та ін. державні документи, які впевнено продовжують традиції минулих століть. Та й навіть цей вік не надто подобається роботодавцям, тому часто в оголошенні можна побачити обмеження 18+, 20+. 

Як на мене, ці обмеження слід було б переглянути як на державному рівні, так і в головах дорослих людей. Є робота різної складності та тривалості, є різні підлітки і, зрештою, неофіційно в нашій державі діти таки заробляють – треба дивитись правді у вічі і приймати її. (я зараз веду мову суто про добровільну ініціативу дитини із благополучної сім’ї, а не примусове використання дитячої праці). Я переглянула багато статей на тему дитячого підзаробітку влітку, знайшла одні і ті ж поради, перефразовані на інший лад, варіанти найпопулярніших професій, які можуть бути актуальними для школяра (промоутер-роздавач листівок, вигулювач собак, кур’єр, продавець морозива), але, як на мене, у невеличкому місті Львові немає достатнього попиту на ці послуги у виконанні обов’язків підлітком. Не готове і наше суспільство приймати прагнення дитини, вішаючи ярлички «бідна дитина» чи «дурнуваті батьки». Та, попри це, в інтернеті є цілий сайт, де школярі розміщують свої резюме із надією, що роботодавці таки звернуть на них увагу. ВОНИ ГОТОВІ РОБИТИ РОБОТУ, СУМЛІННО І ВЧИТИСЯ. І нехай це буде захопленням на 1 місяць, все ж цей досвід не мине марно. І важкий матеріальний стан, злидні - тут ні до чого!!! Це основа для майбутнього, самореалізація, чого нині бракує навіть багатьом дорослим.

p/s: зіткнувшись із цією темою, я тепер особливо уважно придивляюсь на вулицях до маленьких робітників. Чомусь хочеться купити морозива саме у них, або взяти рекламну листівку, просто підтримуючи, розуміючи, як важливо це для них.

А як ви ставитесь до підзаробітку школярів на канікулах?

 

загрузка...