savaУчора неподалік Опери побачив трохи дивного хлопчика років 10-ти, який під дощем просто блукав містом. Білявий, не стрижений, він був одягнутий в сіру курточку і щось мугикав собі під ніс. В руках крутив велику червону парасолю.

Мене вуличний мандрівник не бачив. На розі Тиктора хлопчик якусь хвилю дивився на одноногого старого, який згорблений сидів в амбразурі підїзду, потім замислився, з хвилю вагався, врешті підійшов до чоловіка на візку і дав йому одну гривню. Я добре бачив - це була саме купюра в 1 гривню. Метрів за 10 я наблизився до малого:

- Що співаєш?

Той знизу уверх глянув на мене:

- А я тільки -но діду - каліці гривню дав!

- Я бачив - ти молодець. А тобі що - самому грошей не треба?

- Треба, але я ж з ногами, а він без ноги

- Логічно. Вчишся?

- Третій клас вже закінчив. В четвертий піду.

- Геть дорослий. Мама на роботі?

- Ага. Дала трохи грошей, а я хот - дога купив. І "колу". Їй скажу - перше і бульбу з котлетою

- А чого по місту в дощ лазиш?

- А що робити, дядьку? Тата нема, діда і баби нема, то й в село нема до кого їхати, красти, священик казав, не можна, грошей в мамки не дуже є, на море не хватить (вона через те дуже злиться), то я й ходжу по місту дивлюсь на життя і пригоди людей. Дуже цікаво.

- Їсти хочеш?

- Хот - дога, як є.

Врешті погоджується на чізбургер. Поки жінка - продавець готує, я боягузливо (як би що не подумали гидкого) швидко розраховуюсь і прощаюсь.

Тисну дитині руку:

- Ходи щасливий! Хороша ти людина, пацан!

- Ви теж нормальний, чоловік. Діти є?

- Троє. І онуків троє.

- Ого! Багато! Батьки живі?

- Нема вже нікого… Давно

- А парасолю маєте?

- В сумці

- Якби не мали, то я б провів до підїзду. Бо нема нічого гірше, як промокнути під дощем. Потім смарклі і мамка насварить. Ви ще пам’ятаєте як сварить мамка?

загрузка...