Один мій знайомий - непересічно одіозна постать - любить казати про себе так: якщо я на Хрещатику публічно справлю нужду серед білого дня, ніхто навіть не здивується, бо мені це репутація дозволяє.
От судячи з реакції суспільства на багато останніх подій і зокрема повну її відсутність на черговий офшорний скандал, нинішній українській владі репутація дозволяє делалі більше. Чутливість притупилася настільки, що суспільство, здається, здивувати нереально нічим.
Скільки б не було вкрадено на війні, скільки б не було людей зухвало вбито серед білого дня поза війною, хто з перших осіб до чого не був би причетний - суспільству зараз чхати. Воно в курсі і воно не шоковане. А із зомбоящика йому розкажуть, що не все так однозначно.
Покажуть Тараса Чорновола, добрі справи фонду Ахметова, зґвалтованих немовлят, 11-річну породіллю і нові прояви чупакабри. І чим більше буде протестів на 150 осіб, які називатимуть себе новими майданом, тим менш ймовірним буде справжній новий майдан.
Можу помилятися, але мені здається, що всі ці сотрясання повітря гучними словесами всує - про імпічмент, про блокаду Рошена - з тієї ж опери. Якщо це роблять врізнобій 15 людей - це політичне спойлерство, яке виконує єдину функцію - цементує режим. Такі серйозні речі мають бути чіткими і вивіреними. Як лезо ножа. А вся ця імпотентна, в'язка каша-малаша з голосними стогонами - чистий розвод. Як суспільства, так і спонсорів цього процесу.
