П - приреченість. Це те, що відчуваєш, коли відвикаєш від львівського громадського транспорту і потім шок, шок і знову шок.
Спочатку на вокзалі стоїш і мерзнеш, чекаючи 31-го автобуса в 21:25 (ну не глибокий вечір навіть). Це один з ключових маршрутів, який зустрічає гостей міста, а автобуса нема, минуло півгодини - а нема.. І ти не розумієш, чи сідати на що-небудь і пересаджуватися в центрі далі в свій спальний район, чи все таки приїде 31-ий, який колись ходив кожні 10 хв.
Але прийняти швидше рішення допомагає крик збоку місцевого божевільного, якому теж набридло чекати "Сука, на.уй, ти будеш їхати чи нє!?", "Пєтух, ану, сука їдь уже", "Я на.уй всіх перестріляють зараз". І тобі стрьомнувато від того крику, але, з іншого боку, ти майже розумієш, чому у Львові люди божеволіють - вони приречені користуватися громадським транспортом.
Врешті швидким кроком доходжу за 10 хв до Привокзальної, щоб дочекатися там 184-ту маршртку, яка їде майже під мій дім. Але знову "мимо каси". Її нема і нема. Тобі знову дуже холодно від вологої погоди пізнього осені, ти хочеш додому, де тебе чекає дитина, і злишся від думок, чому ти знову маєш витрачатися на таксі... Врешті зупиняється якась маршрутка в бік твого району, від якої по темноті доведеться чалапати 15 хв, але ти не наважується сісти. Тобі просто страшно запихати своє тіло в спресований згусток інших тіл. Ти тільки дивишся, як люди відважно намагаються запхати свої тіла в мінікопію пекла, такого пересувного пекла на колесах.
Потім ще двічі за два дні у мене були спроби дочекатися 184 маршрутку, яка з'єднює північ і південь Львова, куди мені треба було. Не дочекалась. Я не розуміла, що відбувається, бо коли останнє була у Львові, вони їздили кожні 10 хв. І завжди були наповнені людьми, бо дуже популярний маршрут, яким ще добиралися до центру люди з приміських маршруток.
І врешті пояснив мені водій іншого маршруту : "А 184-ий скоротив кількість машин, бо стало невигідно їздити, продав їх та й все. А що ти йому зробиш, це ж приватний перевізник, що хоче, то й робе".
О, от вона гасло львівського громадського транспорту: "Хто що хоче, то і робе!"
