Патове становище. Проблема України - це проблема еліт чи "еліт". Чинна коаліція, президент, уряд не спроможні провести швидких і проривних реформ. Не можна сказати, що нічого не зроблено. Зроблено, насправді, дуже багато. Проте...
Одне з очікувань громадянського суспільства - це механізми соціальних ліфтів: ліберальна економіка, дешеві кредитні ресурси і виборче законодавство, яке б давало шанс на нові обличчя.
Опоненти чинної влади виявилися неспроможними висунути дієвих і притомних лідерів чи групи лідерів, яким можна було б довірити своє майбутнє і майбутнє країни.
Їхня риторика і діяльність - це популізм. Попри те, що є низка справедливих вимог. Але загалом все виглядає приблизно так: "вони - погані, ми - хороші". Тобто це все - про ніщо.
Єдине чого вони можуть добитися - це привести до влади рафінованих популістів, і що найгірше - ту, котра працює... відомо на чиї інтереси.
Чи винні в розхитуванні ситуації нинішні опоненти чинної влади - ТАК! Чи влада теж винна? ТАК!
В цьому і патовість нашого поточного становища.
Вважаю, що чергового революційного вибуху Україна, перебуваючи в стані війни, не переживе. Чи розуміють це у владі і опозиції?
Моя пропозиція - це виклик і завдання для громадянського суспільства: вже тепер готувати порядок денний реформ на вибори 2019. Творити дискусійні платформи щодо розвитку всіх галузей і секторів суспільно-політичного і суспільно-економічного життя України: від комунального транспорту до аерокосмічних технологій, від сімейної політики до міжнародної безпеки, від машинобудування до виборчого кодексу...
На мою думку іншого виходу нема.
Чи це реально? відповідь на це має дати громадянське суспільство і ті зовнішні чинники, яким Україна не байдужа як така, або ж як можливий чинник безпеки в регіоні чи на континенті...
Я обираю саме цей шлях...
