Ну що, були ми з колегами, активістами і депутатами ЛМР в багатодітній сімї, яка, згідно публікації у Фейсбук, очікує різдвяного дива. Я викладу тут деякі факти, на які я звернула увагу. І своє розуміння тих фактів.
Справді там на 33 кв метрах живе 13 чоловік. 9 дітей з 3 місяців до 14 років. І четверо дорослих. Люба (мати) її
співмешканець і батько дітей Руслан, брат мами (він за ширмою живе), бабця мами паралізована.
У цій кваритрі вони живуть давно. І саме володіючи цією житловою площею, вони приймали рішення народити стільки дітей. Ну, чи не приймали. Просто народили.
Вони стоять на черзі на квартиру 6 років. На пільговій черзі якісь там п'ятсоті. Тобто, перед ними є ще п'ять сотень родин, які у схожих соціальних умовах і статусі. Тобто їм можна квартиру дати лише знехтувавши правом когось іншого у черзі.
Соціальні працівники ходять до них 2-3 рази на тиждень. І це правда. То інфа не лише від соцпрацівників, перевірено в інших джерелах. Надають весь можливий комплекс допомоги. Батьки, виявилося, не завжди приймають ту допомогу...
Ніхто з дітей не ходить в садок. Люба сама зізналася, що коли потрібно було прийти кудись там з приводу черги - то вона захворіла і не прийшла і втратила шанс. Але я так зрозуміла, що вона не хоче відавати дітей в садок. Тобто, раз хоче, раз - передумає. А молодші діти не розмовляють, між іншим.
Як сказав Любомир Босаневич дітей шкода, але батькам бракує соціальної відповідальності. 
Батько ніде не працює. Каже, що він плиточник, але в хаті обдерті стіни, оббитий підвіконник... Тобто там не в бідності справа. І вони не є так щоб зовсім бідні. Отримують допомогу на дітей 14 тисяч в місяць. І я так розумію, що і на бабцю інваліда щось. Плюс усю можливу гуманітарку і соцзахист і волонтери з Карітасу їм возять. Їсти теж мають що.
Ну з Любою і з бабцею все ясно. Але там є два здорових мужика: батько дітей і мамин брат, які ніде не працюють. Вони теж не проти в нову квартиру переїхати.
Батьки пояснюють, що народжувати стільки дітей при відсутності умов їм велить віра. Вони євангелісти, я так зрозуміла з того, що сказала Люба. Ну, ок. Я запитила як їм тоді віра дозволяє жити без реєстраціі шлюбу? Пояснили, що десь паспорт батька дітей Руслана намок чи що... Сушать паспорт вже 10 років... А тим часом Люба як багатодітна мати-одиначка, схоже, має більше пільг ніж як би була замужем.
Люба каже, що щомісяця 5 000 гривень з дитячих грошей йде лише на хімію. Миючі засоби, порошки, губки... Ну, чессслово, я не побачила тих 5 тисяч відображених в побуті.
Чоловік зі слів сусідів випиває часом. Сама Люба це заперечує. Хоча нам Руслан сказав, що лиш вчора випив пиво і 100 грам. І зізнався, що колись піднімав руку на Любу. Ну, але заяви ніякої ніде нема. Хоча волонтерка теж заперечила те, що батько дітей п'є і б'є когось.
Ну, от і про що ця вся історія!? Саме цікаве, що ні мама, ні батько не просили нічого ні в кого. Ми приперлися як сніг на голову. Ну, але ми відреагували на пост у Фейсбук.
Нє, ну вони не проти квартиру отримати. Люба сказала, що тоді вона б в одній кімнаті зробила дитячу. Я вже не стала питати що в решті кімнт було б. То все одно фатазії. Наразі соцслужба готується зробити в квартирі генеральне прибирання із залученням волонетрів. Любу навчать раціонально використовувати простір. І поможуть викинути мотлох.
Як дуже влучно сказала соцпрацівник Юля Лапанюк, яка часто відвідує родину: "Ми можемо помагати, долучатися, але вирішити чи зробити щось за людину ми не можемо".
