podatkiСтартувала щорічна кампанія декларування доходів громадян - 2018. В ЗМІ з’являються неоднозначні роз’яснення фіскалів, хто з українців повинен подавати щорічну декларацію і платити податок.

Фіскальна практика країн із розвинутою економікою та сталою демократією передбачає подання щорічних декларацій про доходи усіма громадянами країни – т. зв. загальне декларування. В Україні річна декларація подається окремими групами осіб в залежності від виду одержуваного ними доходу. Однією з таких чисельних груп є особи, які одержують доходи з іноземних джерел. Пропонуємо з’ясувати, хто з них справді повинен декларувати доходи та сплачувати податок, що цікавить інспекторів ДФС і які документи слід підготувати, якщо доводити власну правоту в суді.

Ви одержуєте грошові перекази з-за кордону

За загальним правилом, якщо упродовж звітного року ви одержували грошові перекази з-за кордону на рахунок у банківській чи фінансовій установі, то на думку податківців і у суворій відповідності до ст. 179 Податкового кодексу України вам слід заповнити річну декларацію та сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5 % військового збору від таких доходів. Одержані євро, долари і фунти переводяться у грошову одиницю України за офіційним курсом НБУ на момент одержання доходу (п. п. 164.4 ст. 164 ПКУ). Для правильного заповнення декларації громадянам слід також вести облік власних доходів і витрат, зберігати первинні документи, квитанції, меморіальні ордери та ін. протягом 1095 днів від моменту подання декларації. Все нібито зрозуміло, але є нюанси.

Насамперед, інформація про грошові операції фізичних осіб в банках України надійно захищена ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банківська таємниця не дає можливості працівникам фіскальної служби довільно дізнатися про суми грошових коштів, одержаних власниками рахунків. Таку інформацію податківці можуть одержати лише на офіційний письмовий запит за обов’язковою згодою особи - власника рахунку або за його особистим зверненням до банку. Якщо вашої згоди немає – немає і даних.  Тому спіть спокійно – без офіційних документів визначити доходи особи та донарахувати їй податки нереально. Виключенням є порушення кримінального провадження стосовно такої особи. Також при одноразовому одержанні коштів  в сумі, що перевищує 150 тис гривень в еквіваленті, громадянин може зацікавити Державну службу фінансового моніторингу, яка, в свою чергу, може поділитися інформацією з ДФС. Тому грошові перекази на великі суми (150 тис грн і більше) слід планувати, щоб не тривожити чиновництво марно.

Наступний неоднозначний момент – власне дефініція доходу. Адже Податковий кодекс оперує саме терміном «доход», «податок на доходи» в розумінні оподаткування. Чи є грошовий переказ сам по собі доходом?.. Насправді зарахування коштів на рахунок особи зовсім не свідчить про одержання нею доходу. Ці кошти могли надійти в якості поворотної матеріальної допомоги, аліментів, надання позики, повернення раніше наданої позики тощо. Тому стверджувати, що грошовий переказ з-за кордону є однозначно доходом і нічим іншим, передчасно. Особливо, якщо у вас збережені документи, які свідчать про інший зміст операції (договір позики, напр.). Позика та її повернення, одержання аліментів не мають за собою юридичних наслідків у вигляді виникнення податкового обов’язку.

З іншого боку, податківці часто-густо трактують грошові перекази з-за кордону як подарунок в розумінні законів про оподаткування. Кошти, які подаровані фізичній особі, дійсно підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для оподаткування спадщини (стаття 174 ПКУ). Якщо погодитися із таким трактуванням грошового переказу, важливо встановити, ким доводиться обдаровуваний дарувальнику. Переважно грошові перекази з-за кордону передають одне одному члени родини: мама -  дітям, чоловік – дружині, діти – батькам. Податковий кодекс України таких осіб називає членами сім’ї першого ступеня споріднення. Це батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Для подарунків в межах таких стосунків запроваджена нульова ставка податку (п.п. 167.3 статті 167 ПКУ). Якщо ставка податку на доходи фізичних осіб є нульовою, то з таких операцій не справляється і військовий збір. Аналогічна позиція стосовно неоподаткування коштів в межах сім’ї викладена і в Сімейному кодексі України, ст.75 якого прямо зобов’язує подружжя підтримувати одне одного матеріально. Сімейний кодекс також містить зобов’язання для батьків матеріально забезпечувати дітей до досягнення ними 18-річного віку, а для дорослих – підтримувати перестарілих батьків. Тому рух коштів між членами сім’ї аж ніяк не можна вважати одержанням доходу в розумінні ПКУ.

Аналогічна ситуація, якщо кошти надсилає бабця онуку або сестра - братові. Для членів сім’ї другого ступеня споріднення (бабця, дід, онуки, брат, сестра) з 01 січня 2017 року також застосовується пільгова 0% ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) замість стандартної 18%. Крім того, із сум таких подарунків не справляється і військовий збір 1,5%.

Зрозуміло, що у випадку одержання грошового переказу від сторонньої особи або якщо родинний зв’язок не може бути доведено документально, суми таких коштів мали би бути задекларовані і оподатковані у загальному порядку. Проте поки ст. 62 про банківську таємницю діє, декларування сум грошових коштів, одержаних з інших країн у формі переказу, залишається добровільною справою для громадян України.

Офіційне працевлаштування за кордоном

Мільйони громадян України працевлаштовані за межами її території. Так, за даними лише ZUS більш, ніж 308 тисяч українців у 2017 р. є платниками внесків на пенсійне, медичне і соціальне страхування у Республіці Польща, а отже працевлаштовані згідно із законодавством.  Обов’язок такої фізичної особи сплачувати податки в Україні залежить від статусу її резидентності (п.п. 14.1.213 ст.14, ст.15 ПКУ), який на думку фіскалів першочергово визначається наявністю українського паспорта. Хоча подвійне громадянство заборонено вітчизняним законодавством, багато співвітчизників мають два і більше паспортів. Тому наша людина, яка працює за кордоном, може бути визнана як резидентом, так і нерезидентом України для податкових цілей.

Визначення резидентності

Загальне правило: особа вважається податковим резидентом України, якщо це її місце проживання. Якщо людина живе і в нашій країні, і в іншій державі, то застосовуються додаткові критерії визначення податкової резидентності. Вони визначені в Податковому кодексі і угодах України про уникнення подвійного оподаткування.

Місце проживання в Україні визначається пропискою або реєстрацією в паспорті особи. У випадку життя на дві країни резидентною визначається та, де у людини тісніші особисті і/або економічні зв’язки — т. зв. центр життєвих інтересів. Достатньою умовою для визначення центру життєвих інтересів є місце проживання членів сім’ї або місце реєстрації підприємця (самозайнятої особи), документи на володіння житловою нерухомістю або договір її оренди, трудові або цивільно-правові договори з іноземцями чи іноземними компаніями, угода з дитячим садком чи школою, яку відвідувала дитина. Якщо постійного місця проживання немає і центр життєвих інтересів визначити не можливо, тоді застосовується третій критерій — проживання в Україні 183 дні і більше (включаючи день приїзду та від’їзду) упродовж календарного податкового року (з 01 січня по 31 грудня).

Отже, щоб не бути резидентом, особа має довести, що її місце постійного проживання або центр життєвих інтересів за кордоном, або вона проживала за кордоном понад 183 дні у 2017 році. Довести факт перебування за кордоном упродовж 183 дні і більше за рік можна довідкою з Держприкордонслужби. Також, щоб уникнути суперечок, потрібно зареєструвати припинення діяльності ФОП в Україні, якщо є така реєстрація.

Незважаючи на викладені правила, податкові органи України все ж схильні вважати всіх власників українського паспорта податковими резидентами нашої країни за громадянством. А тому донараховують податки, якщо виявляють факти отримання  іноземних доходів. Доведення статусу нерезидентності покладається на особу- платника податку. Якщо особа зможе довести, що для цілей оподаткування вона є нерезидентом, то вона звільняється і від подання декларації, і від сплати в Україні податків на іноземні доходи.

Якщо людину буде визнано податковим резидентом України, вона зобов’язана платити до бюджету податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з усіх отриманих доходів за ставкою 18% і військовий збір 1,5% від доходу платника. Позитивом є хіба те, що єдиний соціальний внесок (ЄСВ - 22%) з іноземних доходів не сплачується.

За загальним правилом сума іноземного доходу (незалежно від розміру) включається в загальний річний оподатковуваний дохід фізичної особи. При цьому треба подавати щорічну податкову декларацію (особисто, через довірену особу, поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення, в електронній формі із зареєстрованим електронним підписом). Декларація про доходи і майновий стан подається громадянами України щорічно до податкових інспекцій за місцем реєстрації проживання, яке вказане в паспорті особи. Тобто, якщо Ви проживаєте і працюєте у Києві, а зареєстровані у Личаківському районі Львова, то декларацію слід подати до Личаківської ДПІ  у м. Львові. Увесь перелік наявних податкових інспекцій можна переглянути в довіднику на сайті ДФС України. У випадку якщо Ви не маєте діючої реєстрації (прописки), декларація подається за останньою наявною реєстрацією у паспорті.

Декларація подається до 1 травня року, наступного за звітним. Тобто задекларувати доходи за звітний 2017 рік слід до 30 квітня 2018 року включно. Якщо це декларація, яка передбачає повернення податку у вигляді податкової знижки (стаття ПКУ), то вона може бути подана до 31 грудня 2018 року.

Для офіційно працевлаштованих є ще можливість врахувати суму сплаченого податку з доходів в іншій країні для зменшення податкових зобов’язань з ПДФО. В результаті такого заліку особа може бути фактично звільнена від сплати ПДФО, якщо сума іноземного податку буде перевищувати суму українського податку. Це цілком можливо, наприклад, у Польщі ставка податку на доходи фізосіб 19 %, тому сплачені там суми перекриють 18% вітчизняного ПДФО. Водночас питання заліку іноземного податку проти сплати зобов’язань з військового збору на даний момент не дозволене. Податкові органи вважають, що така можливість відсутня, хоча існують юридичні аргументи проти такої думки.

Такий взаємозалік за ПДФО можливий, якщо між країнами укладено договір про уникнення подвійного оподаткування (перелік офіційно публікується). Для цього,  знадобиться також запастися довідкою від іноземних податкових органів про суму сплаченого податку, базу та об’єкт оподаткування. Довідка підлягає легалізації через апостиль або через консульську установу України за кордоном (залежить від країни), якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Деякі міжнародні договори про правову допомогу передбачають, що документи, видані владою іноземної держави, не потребують додаткової легалізації.

Якщо резидент не встигає отримати довідку до кінця терміну подачі декларації в Україні — до 1 травня, він може подати до податкового органу за своїм місцем реєстрації заяву про перенесення граничного терміну подання декларації на 31 грудня.

Якщо ж платник зможе довести, що для цілей оподаткування — нерезидент, то він звільняється від сплати в Україні податків на іноземні доходи, а сплачує ПДФО і військовий збір лише з доходів джерелом з України.

Що станеться, якщо не платити

У більшості випадків українці, влаштовуючись на роботу за кордоном, обгрунтовано сподіваються, що податкова служба не дізнається про їхні іноземні доходи. Фіскали ж попереджають, що можуть отримати інформацію про наявність доходів від українських банків. Теоретично це можливо, наприклад, якщо іноземний роботодавець перераховує винагороду на рахунок в українському банку, або якщо офіційно безробітний покладе значну суму коштів (більше 150 тис грн) на банківський рахунок. Хоча ст.62 Закону «Про банки і банківську діяльність» захищає українців поки що і тут.

Між Україною і багатьма країнами формально існує вибірковий обмін податковою інформацією за окремими запитами. Оскільки Україна приєдналася до т. зв. плану BEPS, то в далекосяжній перспективі можливе і запровадження стандарту CRS (автоматичний обмін податковою інформацією) між країнами. Тоді податкова служба зможе отримати інформацію про всі іноземні рахунки, що належать українцям в іноземних банках. Але станеться це не раніше 2019-2020 років через певні об’єктивні причини. Це буде інформація лише про банківські рахунки, а не дані від роботодавців. Найбільшим ризиком для українців є передача фіскальними службами Польщі, Угорщини, Словаччини інформації про суми придбаних нашими громадянами товарів і одержаного Tax free при перетині митного кордону з ЄС. Проте це стане реальністю лише в рамках стандарту CRS не раніше 2019-2020 рр.

Яка відповідальність за факт неподання чи несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою про доходи та майновий стан? Штраф за неподання декларації становить 170 грн за перший випадок і вже 510 грн – за наступний. Крім того, застосовується адміністративна відповідальність від 51 до 136 гривень (ст. 164-1 КУпАП). У разі виявлення податківцями недоплати податку при проведенні документальної перевірки, фізособа зобов’язана буде сплатити крім суми податку ще й штраф у розмірі 25% суми недоплаченого податку (згідно з п. 123.1 ст.123 ПКУ).

Зазвичай мова йде про два види порушень: або людина не подала податкову декларацію та не сплатила податок взагалі, або подала декларацію і сплатила податок, але, на думку фіскальних органів, менше, ніж потрібно.

У першому випадку людині потрібно довести, що вона не була податковим резидентом України і не повинна була подавати таку декларацію. У другому – що вона правильно розрахувала суму податків і це відповідає угоді про уникнення подвійного оподаткування.

Донарахувань за іноземними доходами в Україні обмаль. До суду доходять одиничні випадки. У 2017 році апеляційний суд слухав тільки дві справи в Києві і Львові, і обидві суперечки були вирішені на користь платників податку.  Приклад: рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/48/17. Також набуває логічного продовження епопея з податковою перевіркою доходів і витрат міністра фінансів Олександра Данилюка за періоди, коли він одержував іноземні доходи.  Що вже говорити про простих смертних, якщо навіть куратор податківців не застрахований від претензій ДФС щодо сплати податків з доходів, отриманих за кордоном. 

загрузка...