В самому центрі Львова, поблизу музею «Арсенал», розташувалась Майстерня Мила. Саме сюди Форпост прийшов у гості в рамках проекту підтримки львівського бізнесу. Складно було пройти повз, адже майстерня з яскравими бульбашками, що хвилями вилітають з вікна нагадує казковий будиночок. Складається враження, ніби сірі будні оминають це приміщення десятою дорогою.
Нас зустрічає Соломія – кучерява дівчина з привітною посмішкою дає зрозуміти, що ми не у звичайному магазині. Тут все по-домашньому: і мило, і атмосфера, і навіть запах. Власниця майстерні Марина Соболєва пропонує провести для нас майстер-клас і зробити мило для себе. Вона підбирає інгредієнти під тип шкіри, які стоять у прозорих банках просто на полицях і починає «чаклувати». Так зав’язується розмова.
За її словами, наша культура гігієни та догляду за собою завжди була набагато вищою за європейську. В той час, коли в Європі мило було доступне тільки дворянству, а миловари легко могли залишитись без голови,якщо б видали таємницю миловаріння. То в Україні ще в часи Київської Русі кожна порядна господиня вміла варити мило так само, як і пекти хліб. Це називалось поташний промисел. Звідси і пішла давня приказка, було сало, стало мило. Саме тому на наших територіях нема згадок про прокази і чуму, від яких потерпала Європа.
- Марино, розкажіть, як виникла ідея створення органічного мила?
Ідея виникла з особистої потреби. В моєї доньки виявилася дуже чутлива шкіра до магазинного мила - воно давало подразнення. Мені стало зрозуміло, що дитина не просто капризує, її справді пече. Тому постало питання органічного мила. Довелося досліджувати цю тему для своєї дитини. А потім виявилося, що це актуально для багатьох людей, хто має алергію, висипи на шкірі. Для тих, хто з ідейних міркувань хоче користуватися натуральними продуктами. Для жінок - питання інтимної гігієни. Я дослідила цю тему. Спочатку вдома я робила продукт, який був оцінений друзями і знайомими. А потім стало зрозуміло, що люди готові платити за це гроші. Якщо запропонувати адекватну ціну, розраховану на українського споживача і не чекати, що мільйон впаде на голову, як тільки відкриєш майстерню, то можна спокійно працювати. Продукт на 100% українського виробництва і доступний кожному. Таке саме мило іноземного виробництва коштує щонайменше втричі дорожче. Мало хто може собі це дозволити.
- Чим Ваше мило відрізняється від звичайного мила, яке продається в магазинах?
В магазині для того, щоб мило довго зберігалося, гарно пінилося, гарно пахло додається дуже багато стабілізаторів, консервантів, підсилювачів запаху, навіть силікон. Зараз стільки є тої хімії, що ви навіть не можете собі уявити. Це здешевлює його ціну, але є небезпечним для здоров’я. Ті люди, які слідкують за екологією або мають проблеми зі шкірою зразу відчувають різницю. Так само, як моя донька, вона тут же відчуває різницю. Шкіра - найбільший дихальний орган. Тому так часто ми сьогодні стикаємося з алергіями, з іншими проблемами. Організм просто не справляється з усім, що ми споживаємо у їжі, повітрі, воді. Свого часу для мене це була самоціль – зменшити токсичність до мінімуму. Тому форми для мила у нас кондитерські, барвник кондитерський, ми використовуємо різноманітні харчові есенції, олійки. Мило, яке робиться тут можна зробити на будь-якій кухні. І через місяць-два користування ним людина відчуває, як її шкіра починає дихати. Я б дуже хотіла, щоб в кожному містечку була своя миловарня, де органічне мило ручної роботи вариться просто на очах у людей.
- Де і хто виробляє мило, яке є на прилавках Вашої майстерні?
Тут. Ми. В нас є чотири майстри. Тут є казанок, в якому ми варимо основу для мила. Колись в Карпатах кожна господиня вміла варити мило. Так само, як пекла хліб, як вишивала, так і мило варила. Це величезний пласт нашої культури. На наших територіях мило варили з давніх-давен. Стоплювався смалець, збиралися жири в діжку, для пом’якшення додавалася лляна олія. Все це заливалося водою настояною на попелі, тому що попіл – це природній луг. І додавалося все, що було під руками: мед, трави, квіти… Щоправда, варити його треба довго. Кожна господиня мала свої секрети, які передавалися з роду в рід.
- В чому полягає технологія виготовлення органічного мила?
Технологія полягає в тому, що треба змішати жир і луг. Навіть в польових умовах можна змішати жир і попіл або воду настояну на попелі, і Ви отримаєте масу, яка при контакті з водою спінюється і знімає бруд. Так можна дезінфікувати рани, доглядати за шкірою. Хоча догляд - це окрема тема. Коли в Європі потерпали від чуми, у нас цілими селами варили мило. Гігієна і санітарія в нас були поставлені на набагато вищому рівні. Згадайте історію, ще коли Анна Ярославна приїхала у Францію, то була шокована їхньою антисанітарією і безграмотністю. Це відомий історичний факт. Як і те, що принцеса Ізабелла Кастильська користувалася милом лише двічі за життя – в день її народження і в день весілля.
Дуже великих секретів нема. Звичайно, це не канапку зробити і не яєчню засмажити. Треба вивчити процес і хоч трошки розумітися на хімії. З лугом треба працювати дуже обережно. Бажано без дітей , без домашніх тварин, тому що при контакті з водою розчин лугу дає дуже сильну хімічну реакцію. Коли я замішувала перший луг, то банка в руках просто лопнула. Можна отримати хімічні опіки. Звичайно, простіше прийти до виробника і купити готову основу, яка вже є переварена. А тоді можна додавати квіти, олійки, барвники, мед, сіль – все, що тільки душа забажає. Тому ми завжди говоримо, дешевше ніж в нас можна зробити тільки вдома.
- А що Ви додаєте до мила?
Усе, що ми їмо і знаємо, що це корисно. Додаємо вівсянку, квіти, лавровий лист, оливкову олію, морську сіль, білу глину, активоване вугілля, кокосову олію та стружку, лаванду. Є мило на попелі, на хмелю. Є навіть мило з львівською кавою. Щоправда, дуже довго не могли до нього підібрати запах, бо кава «з’їдала» будь-яку ефірну олію. Для чоловіків у нас є мило з дріжджами, з морською сіллю і з пивом. Для волосся – з мумійо. Це найкращий засіб для чутливої шкіри, проти лупи, для профілактики різних шкірних захворювань. Є мило з дьогтем. Як на мене, це найкраще мило у світі. Моя донька після того, як його попробувала сказала, що відчуття, ніби в джерелі побувала. Хоча воно має специфічний запах, який не кожному підійде. Люди в першу чергу хочуть, щоб було гарно і гарно пахло, а корисність сприймають, як додатковий бонус. Тому ми постійно шукаємо баланс. Спочатку ми робили просто корисне мило, але потім почали додавати звичайний кондитерський барвник та пахучі есенції для випічки. Це дешево, безпечно і яскраво. Особливо діти хочуть всякі котики, ведмедики, сердечка.
- Коли Ви зрозуміли, що прийшов час відкрити свою майстерню?
Я займаюсь цим чотири роки. Спочатку почала спілкуватись з технологами, хіміками, вивчала різні майстер-класи в YouTube, пробувала експериментувати вдома. Виявилось, що в цьому нема нічого надскладного. Спочатку мило продавалося через Інтернет, через знайомих. Два роки тому постало питання відкриття майстерні. Потім залучили інвестиції і зробили розрахунки. Настав момент, коли було прийнято рішення, що треба виходити і показати себе світу. За два роки я повністю вивела виробництво на чисто українське. Ми не залежимо ні від кордону, ні від курсу долару. В нас нема затрат на логістику, на окреме приміщення під виробництво. Це відритий процес, кожен може прийти і подивитися, як вариться мило, навіть підібрати інгредієнти для себе і зварити мило виключно під свій тип шкіри. Я, як жінка, розуміла, що мені було б цікаво бачити, як все це робиться, долучитися до цього процесу. Крім того, я, як патріот своєї держави хотіла, щоб кожен пересічний українець зміг собі дозволити купити якісний продукт.
- Як підбиралася команда?
Без людей, з якими можна працювати і рости ніхто далеко не шарпнеться. Це дуже важливо, щоб поряд були люди, які мають такі самі цінності, так само думають, хочуть працювати. З Соломією ми пересікалися раніше. Я зразу зрозуміла, що з цією людиною можна працювати. Вона була з тих, як то кажуть, хто шукає собі роботу, хто працює на результат і несе відповідальність за те, що робить. Є в Україні люди, які вміють, хочуть і можуть працювати.
- Не було страшно?
Ми починали на піку Революції, долар виріс. Людям було не те, що не до мила… Мені взагалі казали: «Ти куди прешся?!Війна, Революція, криза. На ковбасу не завжди вистачає». Тим не менше люди завжди миються. А ті, в кого чутлива шкіра, дерматити, псоріази розуміють, що без цього не обійдешся. Я розуміла, є запит – не було пропозиції. Відкривати майстерню було дуже страшно. Настільки страшно, що я намагалася не думати. Це була паніка.
Зразу є шалена мрія. На початках зухвало було про це навіть думати. Коли вже мило протестувала не тільки на собі і на своїй дитині, а й на близьких-знайомих, тоді я зрозуміла – прийшов час. Попри те, що було страшно я розуміла, що є достойний продукт, який може увійти у кожен дім. Гарно Цукерберг сказав, міф, ніби якась ідея просто падає на голову. Не існує одного секрету успіху чи успіху, якого досягають за один день – є щоденна клопітка праця.
Вул. Братів Рогатинців, 30 з 11.00 до 22.00,
https://www.facebook.com/lviv.soap.manufacture
Сайт Форпост започатковує нову рубрику про цікаві львівські стартапи. Ми безкоштовно висвітлимо молодий львівський бізнес. Надаємо перевагу виробникам.
Шукаємо достойних людей і підприємства, які потребують медійної рекламної підтримки.
Охочих просимо звертатись за телефоном (096) 222 2525
