homyak1Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Форпост завершує розповідь про представників всесильного у часи президента Кучми клану СДПУ (о) на Львівщині. Сьогодні згадаємо ще одного податкового керівника тих часів - Мирослава Хом’яка.

Бойовий шлях Мирослава Хом’яка розпочався у Шевченківській районній податковій, яку він очолював з 1998 по 2001 рік. Уже тоді майбутній головний податківець Львівщини вирізнявся розмахом. Одна з оборудок навіть призвела до порушення кримінальної справи – як писала свого часу газета «Україна молода», начальник районної податкової створив дві фірми, на рахунки яких було перераховано 400 тисяч гривень, нібито за операції з повернення ПДВ за продаж вугілля. Порушену кримінальну справу спрямували до прокуратури для затвердження і подальшого розгляду в суді. Проте під час цього справа загадковим чином розчинилася у повітрі.

І не випадково. На той час Хом’як уже входив до найближчого оточення Сергія Медведчука, а здавати «своїх» той ніколи не поспішав. Навпаки, всіляко леліяв і підтримував. Стараннями Медведчука-молодшого у 2001-муМирослав Хом’як стає головним податківцем Львова. Забігаючи вперед, додамо, що за три роки, від’їждчаючи на підвищення до Києва, Сергій Медведчук саме йому передасть звільнений пост голови податкової адміністрації Львівщини.

homyak medvedchuk
Мирослав Хом'як та Сергій Медведчук
Зайве знову повторювати про особливості податкової політики «по-есдеківськи», зауважимо тільки, що діяльність головного фіскала Львова цілком вписувалася в канву політики старших товаришів обласного та загальнодержавного рівня. Численні скарги львівських підприємців навіть змусили Львівську міськраду, депутатом якої Хом’як тоді був, звернутися до керівництва держави. Колеги-депутати звинуватили керівника ДПІ Львова в політизації податкової й тиску на підприємців Львова з політичних мотивів і висловили йому недовіру.

Втім, зрозуміло, що на депутатську недовіру Хом’якові було м’яко кажучи, начхати, а пізніше він ще й звернувся до Галицького райсуду, і той швиденько визнав заяву ЛМР неправомірною з моменту її прийняття. Дещо пізніше Апеляційний суд також підтвердив це рішення.

До цієї маленької війни доклалися й інші причини. Стосунки у Мирослава Хом’яка з більшістю колег по депутатському корпусу, що належали до опозиційних політичних сил, не заладилися одразу. І не лише тому, що вони дотримувалися діаметрально протилежних політичних поглядів. Перед членом СДПУ (о) Мирославом Хом’яком було поставлено конкретне завдання – створити якомога потужнішу провладну фракцію у загалом опозиційній до влади міській раді Львова.

Міськрадівська фракція «Наш Львів» формувалася таким же чином як і братня «Соціальна справедливість» в обласній раді – за допомогою погроз і тиску до чиновників і підприємців. Перших лякали звільненням, других – жорсткими податковими «наїздами».

bunyak
Міський голова Львова у 2002-2005 рр. Любомир Буняк
Відмінність від облради полягала хіба в тому, що у стінах Ратуші у Хом’яка був природний союзник – новообраний мер Любомир Буняк, який теж був не проти обпертися на міцну фракцію, основу якої склала б чиновницька братія. Партнери швидко порозумілися - «Наш Львів» майже завжди діяв в унісон з мером, а Мирослав Хом’як став завсідником кабінету міського голови.

Хом’яку вдалося довести чисельність фракції до майже третини всього депутатського корпусу – у тому числі за рахунок перебіжчиків з опозиційних «Нашої України» та «Християнського вибору". А на чолі «Нашого Львова» опинилася теж прикметна фігура – соратник Василя Куйбіди, секретар Львівської міської ради двох попередніх каденцій Василь Білоус.

Мирослав Хом’як успішно «рулив» фракцією і воював з опонентами у міськраді протягом трьох років А далі сталася Помаранчева революція. Зібрана під тиском фракція миттєво почала тріщати по швах, депутати – масово мігрувати в бік новоствореної фракції «Батьківщини», а сам Хом’як, який на той момент вирішив за краще полишити Львів, у березні 2005-го заявив про свій вихід з «Нашого Львова». Втім І виходити на той час практично вже було нізвідки.

Втім, у період першого майдану нашому герою взагалі було не до депутатської діяльності. Полишений у січні 2004-го Сергієм Медведчуком на посаді керівника податкової служби Львівщини Мирослав Хом'як гідно продовжив справу свого попередника. Тиск і податкові «наїзди» на підприємців, побори в касу «есдеківських» «благодійних» фондів і не тільки, знищення бізнесу політичних опонентів – все це залишилось фірмовим стилем львівської податкової і при новому начальнику. Що й гикнулося повною мірою Хом’якові у часи Помаранчевої революції.

Ще наприкінці листопада 2004-го, після скандального другого туру президентських виборів, Львівська обласна рада, що оголосила себе єдиною владою в області, серед іншого вирішила провести кадрову революцію в обласній податковій. Позачергова сесіяоблради прийняла рішення про звільнення з цієї посади Мирослава Хом’яка та призначення на його місце Василя Рябошапки. І хоча у Хом’яка над цієї заявою посміялись, заявивши, що подібні рішення не входять до компетенції та повноважень обласної ради, все було не так уже й смішно. Фрондувати почали не лише політики й підприємці, а й навіть підлеглі. Так, податкова Стрия у повному складі оголосила про визнання Віктора Ющенка Президентом України, а Василя Рябошапки – своїм безпосереднім керівником.

podatkova piket1
Помаранчева революція. Пікет під львівською податковою
Добили ж Хом’яка підприємці Львівщини, які згадавши начальнику податкової всі старі гріхи та намагаючись припинити роботу «тіньового» штабу Януковича, яким тоді небезпідставно вважали львівську податкову, заблокували роботу ДПА. Блокування тривало протягом кількох днів, і врешті нагорі вирішили хоча б частково загасити його, прибравши найодіознішу фігуру. Виконувачем обов’язків голови обласнової податкової призначили Станіслава Коваленка, а Хом’як відправився у відпустку, з якої уже не повернувся. 10 січня 2005 року, невдовзі після проголошення Ющенка Президентом України, Мирослав Хом’як був офіційно звільнений з посади начальника ДПА у Львівській області.

Наступні роки наш герой перебивався частково в малозначущих київських кабінетах, частково на приватних хлібах. Принагідно влаштувався доцентом у Львівську фінансову академію. Але у 2009-му досвідчений податківець раптово знадобився і новій владі. Це був час ренесансу «есдеківських» кадрів, які почали збиратися під крилом тодішнього прем’єра Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна готувалися йти в президенти, і фахівці, які уміли налагодити вливання серйозних фінансових потоків у її передвиборчий гаманець були ой як потрібні. Нагадаємо саме тоді керівником Одеської митниці був призначений одіозний Тарас Козак.

homyak zakarpattya
Мирослав Хом’як інспектує одно із підприємств Закарпаття
Перші чутки про повернення Мирослава Хом’яка на чільні податкові пости з’явилися в Івано-Франківську, де його називали одним із кандидатів на голову місцевої ДПА. Проте виплив Хом’як у іншій області. У травні 2009-го його привезли до Ужгорода, де представили у ролі першого заступника голови ДПА Закарпаття. А оскільки керівник податкової Тетяна Шаповалова перебувала на лікарняному, заодно й поклали на ньго виконання обов’язків голови ДПА.

Це призначення відверто не сподобалося Шаповаловій, вона підключила свої зв’язки, і менш як за місяць Хом’яка відсторонили від посади. Проте відступ був тимчасовим. Наприкінці жовтня того ж 2009-го Тетяну Шаповалову без жодних пояснень звільнили з роботи, а на її місце призначили Мирослава Хом’яка. Щоправда під час представлення стався невеличкий конфуз – місцеві податківці не лише дружно встали й вийшли з кабінету, а ще й опломбували кабінет і сейф голови ДПА. Але фронда тривала недовго – за кілька днів Хом’як уже почувався повновладним господарем кабінету.

Закарпатський період податкової діяльності Хом’яка протривав недовго – у квітні 2010-го він пішов з посади голови ДПА у Закарпатській області. Нова «донецька» влада очищалася від кадрів, пов’язаних з Юлією Тимошенко. Героїчної праці на користь Януковича п’ятирічної давності уже ніхто не згадував.

Після цього Мирослав Хом’як повертається до Львова. До колишніх вершин він уже не піднявся ніколи, але й без хлібних місць не залишився. До того ж, титанічна праця на благо податкової залишила по собі чималий спадок у вигляді численних бізнес-структур.

homyak ekologia
Заступник голови ЛОДА Сергій Василенко вітає новопризначеного керівника департаменту екології Мирослава Хом’яка
У грудні 2010 року Хом’як виринає на посаді начальника управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області (пізніше реформоване у департамент екології та природних ресурсів ЛОДА). Екологія була цілковито новою галуззю для колишнього фіскала (якщо, звичайно, не вважати такою короткочасну роботу в підпорядкованії МНС адміністрації зони відчуження), але давала не менші можливості, ніж податкова служба. І наш герой ці можливості, зрозуміло використав на повну.

У короткий термін Хом’як зумів налаштувати проти себе різні організації місцевих підприємців, які ще й так не забули його «подвигів» на чолі податкової. Хом’яка прямо звинувачували у масштабній корупції. Зокрема, Комітет підприємців Львівщини заявив про створення під його керівництвом схеми вимагання, отримання та легалізації хабарів за посередництва фірм, які виготовляли екологічну документацію і безпосередньо були пов’язані з Хом’яком. Екологічні чиновники наполегливо натякали підприємцям, що згадану документацію (а це цілий пакет документів, який коштував значні гроші) слід замовляти саме у цих фірм, інакше на її погодження в департаменті екології доведеться чекати безкінечно. Для найбільш незговірливих підприємців та конкурентів на ринку надання екологічних послуг існувала екологічна інспекція – контролюючий орган, очолюваний колишнім підручним Хом’яка у податковій Дмитром Штикалом.

shtykalo
Партнер Хом'яка Дмитро Штикало
Не можна сказати, що діяльність цього тандему влаштовувала усіх владоможців Львівщини навіть у часи Януковича. Так, у липні 2012-го тодішній губернатор Михайло Костюк через численні скарги на роботу екологічних служб навіть зробив подання на звільнення обох персонажів. Однак у Києві це подання проігнорували, а Костюк особливо й не наполягав.

Проте коли у Києві перемогла Революція Гідності, а у кабінеті львівського губернатора оселилася «свободівка» Ірина Сех, жарти для керівника департаменту екології закінчилися. 5 червня 2014-гоМирослав Хом'як написав заяву на звільнення за власним бажанням.

Напрацьоване протягом багатьох років реноме казнокрада у новітні часи унеможливило продовження державницької кар’єри Мирослава Хом’яка, проте, здається, його це не надто турбує. Адже окрім негативного іміджу, роки чиновництва принесли йому і немалі статки, і розвинутий бізнес. Нині під контролем Хом’яка та його родини (дружина, брат, сестра, племінники і навіть тесть) перебуває низка фірм, що займаються різноманітною бізнес-діяльністю. Перераховувати їх усі нема змісту, а про особливості ведення бінесу по хом’яківськи може свідчити хоча б описана газетою «Ратуша» афера, коли Хом’як, й без того володіючи контрольним пакетом автотранспортного підприємства, шляхом ряду махінацій витіснив звідти усіх міноритарних акціонерів, залишившись одноосібним власником.

Нині Мирослав Хом’як презентує себе як генеральний директор радіо «Львівська хвиля». Це найдавніше у Львові FM-радіо належить йому з червня 2011 року (через ТОВ «Тернопільська інвестиційна компанія», що формально належить його тестеві Ярославу Кривошиї). До медіа-імперії Хом’яка також входить інтернет-сайт «Гал-інфо», який він придбав у 2013-му.

Хом’як також позиціонує себе як благодійник, очолюючи фонд «Допомога і турбота». Справедловості ради відзначимо, що його фонд активно допомагає українським військовим підрозділам, що перебувають в зоні АТО. Фонд був відзначений на Львівщині як одна з найактивніших волонтерських структур області, а сам Мирослав Хом’як навіть отримав від бійців медаль «За гідність та патріотизм» - недержавну загальноукраїнську відзнаку.

homyak mazurchak
Мирослав Хом’як з головою центрального виконкому політичної партії «НАШ КРАЙ» Олександром Мазурчаком
У 2015-му Хом’як також дозрів до повернення у політику, очоливши обласну організацію партії «Наш край», що об’єднала частину вчорашніх «регіоналів», «есдеків» та інших представників колишніх провладних партій. Того ж року він повів своїх однопартійців на взяття обласної ради, особисто ставши на чолі списку – проте без особливого успіху.

Також Мирослав Хом’як намагається задовільнити свої амбіції будь-яким іншим способом, регулярно даючи інформаційні приводи для львівських медіа – благо, фінансові можливості дозволяють. Так, у грудні минулого року він очолив Асоціацію футзалу Львівщини, перемігши у боротьбі за цю посаду Олександра Стефанківа - президента чинного чемпіона України СК «Енергія».

А цього року Хом’як викликав справжній фурор в медіа-середовищі, вступивши до Національної спілки журналістів України. Це рішення львівського осередку спілки не лише викликало шок серед місцевих медійників, а й спричинило різку критику з боку в.о. голови НСЖУ Сергія Томіленка, однак й досі залишається в силі.

Читайте також:

Слідами колишніх «есдеків». Сергій Медведчук та Ігор Шурма

Слідами колишніх «есдеків» (ч.2). Тарас Козак

Слідами колишніх есдеків(ч.3). Олег Сало