Він народився у селі Куропатники на Тернопіллі. Здобув вищу освіту, заробив перші гроші і відчув запах влади в Івано-Франківську. Став одною з ключових фігур Львова, після чого очолив Львівську облдержадміністрацію. Кожна з галицьких областей має повне право вважати його своїм. Попри те останнім часом не вщухають чутки, що незабаром своїм його захоче повважати і столиця. Мовляв, крісло в уряді за ним плаче.
Як ішлося в першій частині розвідки про Олега Березюка, за час перебування в головному кріслі львівської Ратуші Андрія Садового колись не найвідоміший львівський психіатр зробив карколомний політичний стрибок – до одного з найвпливовіших чиновників міста, а відтак до голови фракції у Верховній Раді.
Півтора десятка років тому, коли він з’явився в орбіті Андрія Садового, багато хто цю появу списував на особистий сентимент майбутнього мера Львова до психоаналітиків. І мало хто пророкував, що через деякий час Олег Березюк стане одним з ключових гравців у команді «Самопомочі». Більше того, людиною, яка має вплив на міського голову, і людиною, якій він чи не найбільше довіряє. Звісно, настільки, наскільки на Андрія Івановича можна впливати. Звісно, наскільки, наскільки Андрій Іванович, в принципі, комусь довіряє.
Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Форпост продовжує розповідь про представників всесильного у часи президента Кучми клану СДПУ (о) на Львівщині. Сьогодні згадуємо про Олега Сала – міліцейського начальника початку 2000-х і губернатора Львівщини часів Революції Гідності.
Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Форпост продовжує розповідь про представників всесильного у часи президента Кучми клану СДПУ (о) на Львівщині.
Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Молода та амбітна когорта політиків, наближених до Сергія Медведчука, молодшого брата всесильного тоді керівника адміністрації Леоніда Кучми, та об’єднаних партійним брендом СДПУ(о), стрімко піднімалася вгору, підкорюючи одну вершину за іншою.
Ігор Кривецький не любить, коли його називають Пупсом. Він робить здивовані очі, коли йому натякають на кримінальне минуле, і каже, що за своє життя не отримував навіть штрафу за порушення правил дорожнього руху. Кривецький наголошує, що він є солідним бізнесменом і політиком, недавнім депутатом українського парламенту, одним зі стовпів партії «Свобода».
Якби в Палата мір і вимірних приладів виникла необхідність встановити еталон «комсомольця», то перший віце-прем’єр Степан Кубів міг би виставити свою кандидатуру.
Степан Іванович, – класичний продукт перебудови, і якби він народився років на 15-20 пізніше, то бути б йому «чиказьким хлопцем», а так він Прінстону чи Гарварду не закінчив, обмежившись двома львівськими вишами, - університетом імені Франка та політехнікою.
Усі українські «султани» мали власних «візирів», які були втаємничені у багато секретних підтекстів своїх сюзеренів. У сучасній українській політиці Ігор Гринів не позицінує себе ні як Мазаріні, ні як, спаси Боже, Рішельє. Він типовий візир Джафар, який супроводжує свого халіфа Гаруна ар-Рашида в різноманітних нетрях, але, коли концепція поміняється, знайде собі черговий новий запасний аеродром.
