Активісти експортували в Польщу автомобіль «ЗАЗ 968М» та зареєстрували його там. А після цього авто повернулося в Україну транзитом на 10 днів.
Активісти також провели акцію під стінами Верховної Ради.
«І так, перший етап дійства під назвою #МиколаЗапорожець завершено.
У минулу неділю (28 травня 2017 року) наш “Микола” — автомобіль “ЗАЗ 968М”— успішно, згідно вимог чинного законодавства, не порушуючи дозволені терміни перебування, покинув територію України на 10-й день свого вояжу по Україні.
Що нам вдалося зробити за ці 10 днів? Простими словами це не описати. Море вражень, емоцій і подій — а так само море витрачених сил, коштів, мала кількість сну та моральне виснаження. Трохи відпочивши (так, ми нікуди не пропали, просто відпочивали) — можна підбити короткі підсумки.
Хто ще не знає, кілька місяців тому ми купили в Україні автомобіль “Запорожець” — “ЗАЗ 968М” 1991 року випуску, зняли його з обліку, експортували з України в Польщу та зареєстрували його там. Підкреслюємо, офіційно розмитнили, як звичайний (не ретро!) автомобіль, по стандартній процедурі, заплатили всього 250 доларів митних платежів, пройшли технічний огляд, поставили на облік, купили річне страхування із “зеленою картою” за 575 злотих терміном на один рік — і наш Микола повернувся до України вже як “польські бляхи”, транзитом на 10 днів, згідно нашого митного кодексу. Просто так повертатися додому “Микола” не дуже хотів — регулярно ламався дорогою. Сподобалося, мабуть, в Євросоюзі.
Уже в черзі на контрольно-пропускному пункті до нас підходили люди — хтось тому, що впізнав “Миколу” із наших фільмів, хтось — просто поцікавитися, що ж це за чудо таке — “Запорожець” на польській реєстрації? У польських митників та прикордонників ніяких питань не виникло — провели стандартну процедуру огляду автомобіля, найбільше ж нам було цікаво, що скаже українська сторона. На диво, віднеслися до нас і “Миколи” краще, ніж можна було очікувати. Все ж, всі ми люди, і кожен хоче доступний автомобіль. Якщо вимоги адекватні — то навіть ті, кого ми привикли називати “владою” стають на наш бік! Прикордонники сказали, що ми молодці, давно треба навести порядок на авторинку, що бачили наше кіно і підтримують наші ініціативи. Митники ж взагалі майже усією зміною вийшли нас привітати, повідомити, що слідкують за організацією і відправити в добру путь до столиці, за що ми щиро вдячні.
Після проведеного автопробігу у Львові та безсонної ночі, проведеної за ремонтом “Миколи”, який в останній момент знову відмовився куди-небудь їхати, рано-вранці ми вирушили зі Львова до столиці. Дорогою було все: поломки, розчарування, відчай, голод і втома, але це компенсувалося іншим: вірою людей в нас. Наприклад, коли ми стояли у безвихідній ситуації на обочині траси в місті Тараканів — ми були щиро здивовані кількістю тих, хто хотів нам допомогти. Хлопці на бежевих “Жигулях”, які їхали повз, зупинилися, назвали нас по іменах, казали, що бачили нас і “Миколу” у фільмах, запитали, в чому проблема — і через кілька хвилин привезли з дому те, чого нам не вистачало: бензонасос. Брати за це кошти відмовилися навідріз. Завдяки отакій-от небайдужості ми таки продовжили свій “похід на Київ”.
Відвідавши дорогою Дубно, Рівне та Житомир і провівши там потужні автопробіги за підтримку цивілізованого авторинку і доступного розмитнення — а саме наших законопроектів #5561 і #5562 — у вівторок ми прибули до Києва. У столиці “Микола” аж три дні був основним об'єктом уваги автомобілістів і випадкових прохожих. Символічно було паркувати цей автомобіль коло Комітету з питань податкової та митної політики, де навіть поліція підтримувала нас, охороняла “Миколу” вночі, а охоронці самої будівлі роздавали відвідувачам наші флаєри! Та навіть більше — працівники спецслужб та компетентних органів, які виконували свою роботу і “вели” нас фактично всю дорогу і потім у Києві, робили це дуже гарно — ми не відчули жодного дискомфорту, вільно доїхали як до столиці, провели акцію, так і покинули територію України — сумарно проїхавши на “Запорожці” польської реєстрації 2000 км нашою країною без жодних проблем!
Звісно ж, ніхто з народних депутатів покататися на нашому “Миколі” не ризикнув, більше того — всі старалися цю тему ігнорувати чи навіть звинувачувати в неправдивості проведеного експерименту, вишукували якісь підводні камені і запускали фейки. Для таких ми обов'язково продемонструємо усі документи, щоб не закаладалося ніяких сумнівів: ми за 30% вартості автомобіля розмитнили “Запорожця” в Польщі! По стандартній процедурі. Ніяких додаткових обмежень, платежів чи податків.
Проте результати дійства — дуже вагомі. Отже, чого ми добилися своєю акцією:
1. Довели на практиці, що жодних обмежень для імпорту вживаних автомобілів в Європі як в межах, так і з-поза меж Європейського Союзу — немає. Міф про екологічні стандарти “Євро” для вживаних авто і ніби-то вимоги асоціації щодо них — спростовано!
2. Ми продемонстрували, що можемо не лише писати коментарі у соцмережах чи розводити теоретичні дискусії — ми готові спростовувати кожен міф, який стоїть на заваді доступним автомобілями на практиці! Хто не вірить словам і фактам — очам повірити мусить точно.
3. Ми показали, що нас, небайдужих — багато, і ми готові один одному допомагати. Спільна ціль, як і спільна проблема — об'єднує!
4. Ми наблизили як вирішення проблеми автомобілів іноземної реєстрації, так і формування цивілізованого авторинку в Україні. До приїзду “Миколи” в столицю численні акції не давали результату — вирішення ігнорували, “тушили” ініціативи інформаційно, затягували час. Зараз же почалася активна дискусія в Парламенті, а Президент в своєму указі навіть розпорядився навести лад із автомобілями іноземної реєстрації. Тепер потрібно лише підказати правильне рішення, яке б задовольнило усі сторони, а не лише автолобістів.
А взагалі, незважаючи на важкість проведення такої акції, кількість усмішок, здивованих поглядів, селфі-фото, захоплення і слів підтримки перевищила всі наші очікування — і хоча б заради цього вартувало все це зробити! Ми робимо це тому, що в нас вірять і підримують! Без цього у нас би нічого не вийшло.
Акція #МиколаЗапорожець ще не завершена. Це був тільки перший етап, і лише початок боротьби за доступні автомобілі та цивілізований авторинок. Все ще попереду, тому не розслабляємося, гуртуємося, працюємо, поширюємо інформацію — і тоді все у нас вийде! А “Микола” чекає свого повернення на арену вже найближчим часом!
