Їх хвалять, критикують, обговорюють. Їм дякують і хочуть бути схожими на них. Два роки тому Львів став другим містом України, в якому з’явилась нова патрульна поліція. В День державного прапора, 23 серпня 2015 року, на вірність львів’янам присягнуло понад 400 поліцейських. За цей час патрульні Львова вже відчули на собі, що таке бути крутими копами, як в американських фільмах, та який тягар відповідальності доводиться нести поліцейським.
Напередодні другої річниці патрульної поліції Львова я вирішила перевірити, яка вона, робота львівського копа у нічну зміну.
У дівчат-патрульних жодних поблажок
Зі своїми новими напарниками зустрічаюся у самому центрі міста, біля пам'ятника Міцкевичу. Біля славнозвісного “пріуса” двоє молодих патрульних - інспектор 1 взводу 1 роти Кароліна Тимошенко та командир 1 роти 3 батальйону Любомир Цісельський. “Сьогодні пішки патрулюватимемо центр, на вихідних тут завжди багато людей напідпитку. Чим ближче до свят, тим напруженішою стає робота патрульної поліції. Адже у святкові дні до Львова традиційно з’їжджаються багато туристів, відповідно, поліцейські мають бути пильнішими”, - каже патрульний. Рушаємо. На площі Ринок багатолюдно, але спокійно. Проходимо повз одну з “наливайок”, у якій гучно грає музика, а на годиннику вже далеко за десяту. Патрульний Любомир заходить робити зауваження керівництву закладу. Користуючись нагодою, цікавлюся у Кароліни призначенням дівчини у патрулі, адже у фізичній силі дівчата часто програють чоловікам. “Дівчатам-патрульним часто доводиться бути у ролі психолога, особливо на сімейних сварках. Нам краще порозумітись з жінками та дітьми у стресовій ситуації. Зізнаюся, навіть жіноча інтуїція часто допомагає відчути ту чи іншу ситуацію. Але усі патрульні рівні і виконуємо одну й ту саму роботу. Жодних поблажок”, - каже Кароліна. До розмови долучається і Любомир, каже, що дівчат у патрулі бережуть: “Якщо в екіпажі є дівчина, то я за неї завжди переживаю. Особливо, якщо складається конфліктна чи небезпечна ситуація. На початках серед українців було дуже багато розмов, мовляв, навіщо ці тендітні дівчата у лавах патрульної поліції. За два роки служби зрозумів, що ці тендітні дівчата можуть дати фору навіть деяким чоловікам-патрульним. Звісно, ми намагаємось берегти наших дівчат, але вони, повірте, самі прагнуть не поступатися колегам”, - розповідає Любомир.
Поліцейське піклування
З приходом нової патрульної поліції, вперше на європейському просторі булозапроваджено окремий вид поліцейських заходів — поліцейське піклування. Ця частина обовязків патрульних одразу почали активно обговорювати у соцмережах та на різноманітних сайтах. На годиннику близько півночі, патрульні уважно придивляються до людей, які сидять на лавках чи на бордюрах. Пояснюють, що таким чином виявляють людей, яким стало погано через алкоголь, спеку чи хворобу. “Патрульні часто, окрім своєї роботи виконують інших служб, якщо цього потребує ситуація. Якщо людина зазнала травми чи їй стало погано і вона звертається до поліцейських, які присягали служити і захищати, то ми зобов'язані допомогти. Часом доводиться виконувати і роль психолога...”. - пояснює Любомир. Чоловік додає, що випадків, де треба застосувати поліцейське піклування немало, особливо до людей похилого віку. Показовий випадок днями стався у його напарниці Кароліни. “Минулої зміни зупинили маршрутку за порушення ПДР. І поки розмовляли з водієм, почули шум у салоні маршрутки. Підбігли і побачили, що літня жінка втратила свідомість. Викликали швидку. Винесли жінку на вулицю, привели до тями, вона сказала, що страждає на діабет. Розуміючи, що через затори швидка буде їхати довго, ми прийняли рішення відвезти бабцю у лікарню. У цій ситуації ми поставили передусім життя та здоров'я людини. Водія відпустили”, - згадує Кароліна.
Робота залишається на роботі
На службі Любомир Цісельський суворий патрульний, командир роти, а вдома батько трьох дітей та люблячий чоловік. Каже, що прийшов в поліцію, щоб спробувати себе. “У мне вірили друзі, підтримувала дружина. Реформа поліції тоді здавалася дуже перспективною і я подумав “чому б ні?”. Зараз розумію - не помилився. Колеги мене поважають, діти пишаються. Я на своєму місці”, - зізнається патрульний.
А от Кароліна, прийшовши в поліцію, здійснила дитячу мрію. “З дитинства хотіла бути патрульною, завжди захоплювала роботою копі, дивилася американські фільми і мріяла примірити форму. Поліція в жодному разі не “вбила” в мені дівчинку. На роботі я вимоглива та справедлива патрульна, а вдома я інша - донька та подруга.
За дві години патрулювання лише дрібні зауваження. Тому близько першої години ночі змінюю екіпаж, щоб подивитися що відбувається у інших районах Львова. Мене зустрічають двоє молодих копів - командир 2 взводу 1 роти Віталій Домбровський та інспектор 1 роти 3 батальйону Михайло Синичич. Вирушаємо у рейд по так званих наркопритонах. “По Львову є дуже багато закинутих приміщень чи місцевостей, де люблять збиратися люди, які зловживають алкоголем та наркомани. Кожної зміни, іноді навіть по кілька разів, перевіряємо ці злощасні місця, щоб вберети мешканців прилеглих будинків від небезпеки”, - розповідає Віталій Домбровський та підсвічує мені шлях ліхтариком.
Пробираємось через хащі. Заходимо у приміщення колишньої клініки, яке за рік вже облюбували місцеві наркомани. Патрульні перевіряють кожен закуток. Крім шприців та пустих пляшок від горілки нічого не знаходимо. Продовжуємо патрулювання містом.
Командна робота
Майже одразу хлопцям на рацію передають орієнтування. Мовляв, чоловік і жінка погрожували пістолетом одному таксисту, потім пересівши в інше авто з “шашечками” поїхали у невідомому напрямку. Патрульні відреагували миттєво. Рація не замовкала. Один екіпаж поїхав з'ясовувати обставини у таксиста, ми ж прибігли на місце злочину, там вже зі слідчими виявили стріляну гільзу. Отримавши опис даних осіб від таксиста ще один екіпаж вирушив на пошуки. Під час патрулювання інспектори помітили Lanos з шашкою таксі, на задньому сидінні були жінка та чоловік. Вони різко нахилилися начебто захотіли сховатися. Патрульні зупинили згаданий автомобіль і фактично одразу чоловік зізнався, що має у рюкзаку пістолет.
Від затриманих за кілометр несло перегаром, вони плутались у показах та агресивно себе поводити. Патрульні швидко вгамували порушників - кайданки та лежання на підлозі моментально “перевиховали” 25-річного чоловіка. Через кілька хвилин в кайданках опинилась і його 23-річна супутниця за погрози і лайку. Через дві години після затримання до нас нарешті приїхала слідчо-оперативна група. Під час обшуку у рюкзаку чоловіка дійсно було виявлено пістолет та покривало, яке вони поцупили у таксиста. Поки слідчі працюють, я тим часом знайомлюсь з моїми напарниками.
Вдома майже не бувають
На годиннику близько третьої ночі, я б не відмовилась від кави та канапки. але патрульні незворушні, уважно слідкують за діями слідчих: “Без турботи дружини я не лишаюсь навіть на роботі. Постійно дає мені на зміну якісь канапки, смаколики до кави. Бо часом бувають такі патрулювання, що навіть немає коли спокійно поїсти, тому “обід” влаштовуємо де прийдеться. І така домашня їжа дуже рятує”, - зізнається 26 річний Михайло Синичин.Та додає, що дружина хотіла аби він частіше був вдома на свята або ж разом з нею відвідував батьків. Та все ж розуміє важливість служби чоловіка.
Його напарник Віталій Домбровський каже, що вдома патрульні майже не бувають. “В поліції з першого дня. Але за два роки родина досі не звикла до мого графіку, хочеться більше часу проводити разом. Після зміни відсипаюсь і знову на зміну. Зміна з 8 ранку до 8 вечора і нічна з 8 вечора до 8 ранку. Але приїхати на роботу треба приїхати завчасно, щоб отримати зброю, підготуватися до патрулювання. Але як би там не було, робота приносить задоволення і розуміння того, що ми рятуємо і допомагаємо. Це дає сили працювати”, - зауважує 30-річний Віталій.
Під ранок у Львові позасинали навіть порушники. Рація патрульних теж замовкла. Вражень за ніч море. Часом було моторошно, адреналін зашкалював, а іноді було так нудно, що навіть кава не рятувала від обіймів Морфея. Командир 3 батальйону, який саме цієї ночі на зміні, Юрій Качмар каже, що сьогодні була спокійна зміна: “Напередодні було велике свято - Спаса, люди святкували, випили і сіли за кермо. Тому найчастіше “ловимо” за кермування у нетверезому стані. На жаль, коли зупиняємо таких порушників, вони часто переймаються через великий штраф, а не за безпеку. А дарма! Адже алкогольне сп'яніння може нанести шкоду не лише порушнику, а й випадковому перехожому чи водію.”, - пояснює поліцейський. Не мало було цієї ночі і крадіжок. А от сімейних сварок, а словами патрульних, поменшало. Напевне свято примирило.
***
Ноги гудять від пройдених кілометрів, на телефоні десятки фотографій з патрулювання та вже традиційне селфі з копом. Близько сьомої години ранку вертаюся додому і без сили лягаю спати. А моїм напарникам ще годину нести службу...
