ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ ДО
Уляни Супрун

Чому я з Вами вирішив поділитися думками на тему монашества і монашого покликання? У першу чергу тому, що у нас час панує така в лапках “культура” розбещеності і вона часто аргументується псевдонауковими теоріями. Відтак монашество для багатьох людей, навіть тих, які називають себе християнами і бачать монахів щоденно, стає не те, що незрозумілим, а щонайменше дивним.

Ви напевно чули через ЗМІ, що нещодавно, а саме 13 червня 2019 року, на сайті Львівської міської ради була зареєстрована петиція про заборону проведення молитовних ход, які потребують перекриття вулиць, чи обмеження у русі громадського, чи приватного транспорту в межах території м. Львова. І очевидно ця петиція набрала такого великого розголосу тільки через те, що вона потребувала, щоб її взяли до уваги, 500 підписів. І більш ніж за 1 добу ці підписи знайшлися.

Короткий спогад мого священичого покликання.

ПРО ПОЖЕЖУ НОТР ДАМУ В ПАРИЖІ

Перед тим, як перейти до питання по суті, хочу відразу розчарувати тих, які, прочитавши заголовок мого допису, відразу очікують того, що я зараз кидатиму каміння в процес об’єднання Українського Православ’я, що його повсюди вже знають під іменем до сих пір не так знаного терміну Томос. Абсолютно ні! Я хоч і є ієромонахом Української Греко-Католицької Церкви, вважаю, цей процес є справді історичним, епохальним і потрібним як українському суспільству, так і українській Церкві.

Коли в людей вимагають платити за комунальні послуги суми, які перевищують їхній заробіток, такі люди мають право на протест.

Моє воскресіння розпочалося у святу велику суботу, яку літургійні книги слушно називають «преблагословенною». А й справді, це є день, коли зустрічається Божа надія з людською розчарованістю. Адже Христос, хоч лежить у гробі, вже є надією людства через своє воскресіння. Натомість людство, представниками якого є апостоли, розчаровані усі покинули Ісуса та повернулися до своїх домівок. Треба було часу, щоб людство зрозуміло суть Христового Воскресіння!

Урок недільного Євангелія

Один відомий священик, передчуваючи близьку смерть, будучи в лікарні, попросив лікаря покликати до нього мера і губернатора.

В дуже короткому часі прибули обоє. Священик попросив їх сісти по обидві сторони нього. Він взяв їх обох за руки і поринув у мовчання.