Нещодавно у Facebbok розгорілася жвава дискусія стосовного того, хто мав би бути львівським мером. Найбільше відгуків – що позитивних, що навпаки – закономірно зібрав діючий міський голова, а одним із основних запитань критиків Садового до своїх опонентів було наступне: а за які такі, власне, досягнення ви його так фанатично любите.

Міста, як і люди, мають свої амбіції. Міста постійно змагаються між собою – величиною та кількістю населення, красою своїх споруд, комфортністю життя мешканців та впровадженням у повсякденність найновіших технічних досягнень. Кожне місто наче намагається довести urbi et orbi - я найкраще і найпрестижніше, жити треба тільки в мені.

Градус сміттєвої війни збільшується і наближається до точки закипання. Звістки з фронтів підтверджують – сторони втомилися від позиційного протистояння і вирішили взяти супротивника різким кавалерійським наскоком.

Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Форпост продовжує розповідь про представників всесильного у часи президента Кучми клану СДПУ (о) на Львівщині. Сьогодні згадуємо про Олега Сала – міліцейського начальника початку 2000-х і губернатора Львівщини часів Революції Гідності.

Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Форпост продовжує розповідь про представників всесильного у часи президента Кучми клану СДПУ (о) на Львівщині.

Колись ці люди майже десяток років реально керували Львовом та областю. Молода та амбітна когорта політиків, наближених до Сергія Медведчука, молодшого брата всесильного тоді керівника адміністрації Леоніда Кучми, та об’єднаних партійним брендом СДПУ(о), стрімко піднімалася вгору, підкорюючи одну вершину за іншою.

Форпост завершує розповідь про те, чим запам’яталися керівники Львівщини періоду Незалежності. Сьогодні згадаємо губернаторів останніх років – Михайла Костюка, Віктора Шемчука, Олега Сала, Ірину Сех, Юрія Турянського та Олега Синютку.

Форпост продовжує розповідь про те, чим запам’яталися керівники Львівщини періоду Незалежності. Сьогодні згадаємо про п’ятьох губернаторів періоду 2003-2011 років - Олексанра Сендегу, Петра Олійника, Миколу Кмітя, Василя Горбаля та Михайла Цимбалюка.

Першу частину тексту читайте тут.

Перманентний виборчий процес – особливість української політики. Двоє з п’яти парламентських виборів у цьому столітті були позачерговими. Ще кілька разів країна стояла за крок до розпуску парламенту – а значить, і нових виборів. Тому українські політики, як піонери радянських часів, до них «завжди готові».

Нинішній голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка є одним з рекордсменів у тривалості посідання губернаторського крісла, перебуваючи у ньому з грудня 2014 року. До досягнення Петра Олійника, який керував Львівщиною трохи більше 3 років, залишилося не так уже й багато.