Останніми роками туристичний Львів перетворився на «вулик» для ділків, які наживаються на довірливих гостях міста: від квартирних афер до вимагання плати за фотографію з героєм, який начебто репрезентує колорит міста. Типові схеми обману — запропонувати, а потім ненав’язливо вручити туристу якусь дрібничку як презент. Вручальник мініподарунка, як правило, не скупиться на компліменти та побажання гарного відпочинку у місті, а після цього просить добровільну пожертву… За такою схемою на площі Ринок та проспекті Свободи працюють молоді люди, які «дарують» синьо-жовту стрічку, а потім ставлять перед фактом, що це не волонтерство…
У минулі вихідні зустрічала у Львові колежанку Олену з Києва. Після кавування в одному з ресторанів центру вирішили прогулятися площею Ринок. Оскільки подруга буває у столиці Галичини рідко, захотіла зробити на пам’ять чимало світлин. Фотографую її неподалік головного входу до Ратуші, з видом на каплицю Боїмів. Раптом до Олени підбігають два «кавалери» (один у костюмі Бетмена, другий — Капітана Америки), обіймають дівчину і стають з нею до фото. Без жодного дозволу фотографувалися з нею… Вже потім натякнули, що хочуть за це символічну подяку. «Пані, ви теж ставайте до знимки!» — беруть мене за рукав хлопці. «Дякую, але я місцева, тож утримуюся», — відповіла. Але хлопців це не зупинило, наполегливо просили і мене сфотографуватися з ними. Пізніше стало зрозуміло: вони просто працювали для більшого гонорару. Витягаємо з кишені двадцятку. Хлопці «упали в ступор»… «Що ви платите як коляднику! Наша такса — мінімум сто гривень, — обурився один з них. — Давайте хоча б 50».
Також на площі Ринок заробляють на життя козаки. Проте вони нахабно не стають з вами до фото і не вимагають «таксу». Ще на кожному кроці «серця Львова» є продавці іграшок. Запускають у політ іграшкових птахів, які коштують 180 гривень. Стала свідком інциденту, коли летюча іграшка приземлилася на голову одного туриста. Продавець цієї цяцьки навіть не вибачився…
За 150 гривень на площі Ринок можна купити красиві кульки, всередині яких світяться зірки. Зауважила, більшість продавців — школярі.
Виконувачка обов’язків начальниці управління туризму Львівської міської ради Галина Гриник сказала «ВЗ», що мерія не впливає на діяльність людей, які «заробляють» у центрі міста Лева на довірливих туристах. Мовляв, немає важелів впливу. Костюмовані актори не платять податків, не зареєстровані як підприємці і не мають дозволів на те, щоб за гроші фотографуватися з туристами. Як правило, вони масово промишляють під час гастрономічних фестивалів у центрі, а ще у вихідні, коли у «злачних місцях» багато туристів. Чиновниця радить гостям не фотографуватися з героями в масках. Якщо вони наполегливо стають з вами до світлини за символічну плату, а потім за це вимагають певну суму, — викликайте поліцію.
«Такі речі є у багатьох туристичних містах Європи, — наголошує Галина Гриник. — Наприклад, біля Ейфелової вежі до туристів, які фотографуються біля пам’ятки, теж підходять чимало костюмованих героїв, які просто заробляють. Хтось це пояснює благодійністю… Поліція бореться з ділками, але не надто успішно. Герої зникають ще до приїзду патрульних. Не визнають, що заробляють на фото чи розводять туристів на гроші. Пояснюють, що просто ходять у красивих костюмах і мають на це право «.
«Розводняком» на гроші займаються не лише молодики на вулиці, які щось продають чи пропонують сфотографуватися, — сказала «ВЗ» екскурсовод Маріанна Бойківська. — Часто-густо грішать і самі гіди. Типова практика — ходять по центру чи території залізничного вокзалу у пошуку клієнтів на екскурсії. Озвучують клієнтам суму за свої послуги (150 гривень за одну екскурсію), а про плату за вхідні квитки у музеї чи на Личаківський цвинтар мовчать. Пізніше туристи з’ясовують, що дешевою екскурсією їх «розводили» на більші гроші. Не осуджую цих ділків, бо туристи самі мають бути пильними і добре думати, як не потрапити на їхній гачок. Спершу варто добре подумати, чи потрібна їм та чи інша послуга. І головне — не соромитися повернути подарунок, за який на вулиці просять навіть символічну плату".
Марія Доротич, Високий Замок