Чомусь особисто я не мав жодних сумнівів, що прийдешній рік Півня — це рік нашого Бургомістра. Все сходилось — найголовніший на курятнику, самовпевнений, педантичний, володіє владою, яка спонукає цю людину рухатися вгору, не дивлячись ні на що, консервативний, великий егоїст, та інші характеристики, які просто зайве аналізувати, вказували на те, що перед нами непересічний вітчизняний Півень. Але згодом з’ясувалося, що за гороскопом Андрій Іванович Садовий — Мавпа, і його рік — 2016. Та погодьтесь, що саме 2016-й був якраз не його роком…
Свій авторитет львівський міський голова накопичував довго і по крихтах. Ще в часи свого кандидування в мери Садовий під телекамери годував у наметах «бомжів», потім власноруч відкидав сніг, і «випадково» з’явившись на ефірі в Савіка Шустера, розповідав, як добре живеться львів’янам під його чуйним керівництвом. Звичайно, час від часу виникали певні непорозуміння з якоюсь там «Свободою» чи «Україною соборною», але врешті-решт бургомістру всі СВОЇ питання вдавалося вирішити без особливих репутаційних втрат.
Якщо вигулькував якийсь скандал, скажімо з розкраданнями бюджетних коштів на «Євро-2012» чи на закупівлі німецьких трамвайних вагонів, керманич міста списував це на «змову олігархів», чомусь призабувши, що сам якраз і є одним з яскравих представників олігархату. Біда прийшла на 10-му році царювання звідти, звідки Андрій Іванович її аж ніяк не очікував. І назва цієї біди приходитиме до Садового у страшних снах — ГРИБОВИЧІ…
Саме після пожежі, а потім зсуву страшної гори сміття на поверхню витягнули не тільки три тіла ні в чому не винних загиблих молодих пожежників, але й страшну правду, яку бургомістр намагався ціле десятиріччя приховати — у Львові НІХТО Й НІЧОГО для того, щоб розв’язати сміттєве питання, не робив. Ніхто й нічого. Спершу Андрій Садовий намагався за звичкою знайти крайніх, які буцімто навмисне підпалили сміттєзвалище, потім кидав стріли праведного гніву в Президента Порошенка, який, мовляв, вчасно не прислав пожежну авіацію, його пригодовані ЗМІ і кишенькові політологи відчайдушно пояснювали неймовірне неробство свого патрона спробами конкурентів завалити його неймовірно високий ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ рейтинг, але вже було пізно. Якось в один момент Україна усвідомила, що король голий, а розповіді про нечувано-європейського сонцесяйного мера — це лише піар-міф, створений ним самим. Фактично велетенська гора сміття, паруючи смородом і стікаючи інфільтратами, повністю засипала справді високий рейтинг великого міфотворця і поховала його надії на президентство, залишивши для львівського бургомістра невеличкий майданчик для маневрів.
Для того, щоб врятуватися, треба було почати ЩОСЬ РЕАЛЬНО РОБИТИ для вирішення сміттєвої проблеми, а отут-то якраз і була прихована пастка. РЕАЛЬНО щось робити Андрій Садовий просто не вмів. І якщо провалене ним Євро-2012 допомогли витягнути керманичі Партії регіонів, то цього разу держава не захотіла підставляти плече генію місцевого самоврядування, який вкотре сів у калюжу. Оскільки зробити місцеві проблеми загальнодержавними не вдалось, то Садовий почав за випробуваною традицією тягнути час. Львівське сміття почало свою подорож по всій Україні, стаючи підґрунтям для сотень анекдотів і дотепів. Житомир, Канів, Київ, Дніпропетровськ, Волинь, Чернівці — де тільки не знаходили гори львівських відходів життєдіяльності! Львівське сміття справді подорожувало більше, ніж самі львів’яни, своїми запахами і наповненням утверджуючи думку про Садового, як про нікчемного господарника, у найдальших куточках держави. І зарадити насмішкам і знущальним коментарям не могли ні дивне мовчання «незалежної» преси, де слово має вагу, ні власна фракція «Самопомочі» у Верховній Раді. Оскільки у страху великі очі, то для захисту сановної особи від бунтівників довелось навіть одного разу залучати військову техніку, спецназ, нацгвардію з палицями, щитами, собаками і як наслідок — масовими бійками в коридорах Ратуші. ТАКОГО Львів ще справді не бачив…
Наступний рік, поза всяким сумнівом, стане для нинішнього міського голови вирішальним. Схоже на те, що Андрій Іванович банально втомився. Важко постійно щось імітувати. Посміхатися мешканцям Рясного, які клянуть тебе за сміттєпакувальний завод на «Сільмаші». Обіцяти бійцям АТО землі під забудову під Зимною Водою, до яких ти не маєш жодного стосунку. Переписати на Кота (Катерина Кіт — дружина Андрія Садового) всі свої багатомільйонні статки і далі вдавати, що ти дзядво. Робити круглі очі, чуючи інформацію, що твого підлеглого спіймали на величезному хабарі, а ти про його багаторічні реверанси «не в курсі». Бути жертвою чотирьох невдалих замахів, не діставши від жодного з них ні подряпини (львів’яни не мали можливості навіть переглянути відео, як божевільний громадянин копнув бургомістра нижче пояса на площі Ринок, бо «листочок від дерева закрив об’єктив камери»). Робити обманні рухи, переконуючи краян, що ти щось робиш для створення нового сміттєпереробного заводу, коли насправді ти просто тягнеш час, розпихаючи накопичене сміття по найдальших куточках України, чим викликаєш презирство не лише до себе, а до мешканців міста Лева. Хто не вірить — хай спитає сам у себе: «Грибовицька трагедія» сталася у ТРАВНІ 2016 року. Пройшло більш як 200 днів. ЩО РЕАЛЬНО ЗРОБЛЕНО для розв’язання цього надскладного питання?» Можете не відповідати.
Навіть у найближчого оточення Андрія Садового склалось враження, що Андрій Садовий хоче зіскочити з цього корабля, з прогнилою господарською надбудовою і поточеною корозією корупції палубою, на якийсь гарний лайнер, скажімо, з написом «Верховна Рада України». Там грає музика, багато олігархів, більшість — такі самі як ти, частина екіпажу — твої колишні соратники з «Самопомочі», яких ти виховував іще з юнг, ти ні за що реально не відповідаєш! Одним словом — все, як колись мріяв! Щоправда, без великої гарної шапки капітана, хоча — хто знає… А раптом на кораблі — бунт?
Микола САВЕЛЬЄВ, Ратуша
