Українське інтернет-середовище досі не може покинути тенета впливу «русского міра». Позитивна тенденція простежується, проте до остаточного видужання пацієнта ще далеко. Ілюструвати цей процес найдоречніше буде на прикладі соціальних мереж, значення яких за нинішніх реалій неможливо переоцінити. «Facebook», «Вконтакте» і «Одноклассники» – три основні середовища проживання українців в мережі. Що вибирає українець: найпопулярнішу та найбільшу соцмережу в світі чи її російських клонів? Відповідь, на жаль, очевидна, і від цього ще більш сумна.
Висловлюючись типовим інтернет-сленгом, необхідно надати «пруф», тобто підтвердження. Отож, відповідно до даних медіадослідження «Opinion Software Media», у листопаді 2016-го за охопленням активності українських користувачів сімома найпопулярнішими сайтами стали «Google», «Вконтакте», «YouTube», «Яндекс», «Одноклассники», «Мейл.ру» і «Facebook». Так, це перелік у порядку спадання. Так, у ньому аж 4 російські сайти. І аби не перевантажувати вас цифрами, відзначимо лише, що показник ВК був 67%, а FB – 42%. До слова, результати дослідження «Kantar TNS CMeter» за жовтень майже аналогічні, за винятком того, що «Одноклассники» розмістилися на 10-й позиції, що також є дуже високим показником.
Які думки з цього приводу, панове? «Та на «Одноклассники» взагалі не зважайте, там одні тільки старші сидять», – впевненим тоном скаже хтось. Цей «хтось», очевидно, виявиться відносно молодим. І постає питання якраз до молоді. Чому ж ви, такі прогресивні та інноваційні, вибираєте «Вконтакте»? Як встановити черговий новий фоторедактор на смартфон – ви перші. Як освоїти найсвіжіше оновлення в «Instagram» – також перші. Ви начебто в курсі найрізноманітніших інтернет-трендів, проте досі «сидите» в примітивному та свідомо обмеженому російському клоні «Facebook’у», чи не так?
«Просвіта громадян про «особливості» російських мереж зменшить їх популярність серед українців»
«Мабуть, не варто аж так узагальнювати. Молодь є різною, і, відповідно, обирає різні соцмережі. Наприклад школярі більше користуються «Вконтакте», бо там дуже просто зареєструватись, легко закачати необхідне відео й користуватись. Хоча чимало школярів нині переходять на «Viber» як простий та інструментальний месенджер. Наші студенти, які вступають на перший курс, нерідко є користувачами «Вконтакте», але поступово переходять на «Facebook», не тільки тому, там переважає викладацька та журналістська професійна спільнота, але й тому, що розуміють й оцінюють все, що пов’язано з «національною приналежністю» ВК, – слушно відзначає доцент кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка Наталія ГАБОР. – Ця тенденція вже змінюється сама. Якщо довіряти інформації бізнес-видання «Капитал» за липень 2014-го, який використовує дані лічильника «StatCounter», то за рік кількість користувачів «Вконтакте» впала з 37% до майже 22%, в «Одноклассниках» з 10% до 3%. У той самий час кількість користувачів ФБ зросла. Тобто українці, як громадяни країни, яка протистоїть російській агресивній політиці та анексії української території, свідомо відмовляються від користування російськими онлайн-сервісами.
На мою скромну думку, не варто нічого нікому забороняти, тим більше, що забороняти такі речі складно. Хоча, звичайно, дещо дивно, що приєднались до російських мереж і досі не покинули їх, не прореагувавши на петицію української мережевої спільноти «Weua.info», Президент України та МЗС України.
Виправляти тенденцію варто, пояснюючи українським користувачам прості речі: користуючись російськими мережами, ми добровільно погоджуємось, що ФСБ отримує у своє розпорядження (згідно з прийнятим «пакетом Ярової») всі телефонні розмови, пости, записи і т.д., які будуть зберігатись упродовж півроку й надаватись на вимогу правоохоронців. Окрім того, наше відвідування соцмереж – це-все-таки бізнес, а отже чи хочемо ми працювати на бізнес Росії?
Думаю, що просвіта громадян про «особливості» російських мереж зменшить їх популярність серед українців, а це, відповідно, вплине на кількість користувачів, а отже, на цінність їх акцій... Пригадуєте, була така американська мережа «Myspace»? Де вона тепер? Її місце посіла молодша, зорієнтована як на справу, так і відпочинок, значно інструментальніша соцмережа FB. Наші молоді люди розумні, у доброму розумінні того слова прагматичні, тому впевнена, що їх вибір буде правильним. Хоча, якщо помріяти, то було б не зле, щоб наші «Weua.info» стали добрими й помічними замінниками зарубіжних соцмереж. Може «не нині, не завтра, так потім!»
«Прописка» в інтернеті не менш важлива, ніж документ про громадянство певної держави»
Ідея з суто українськими соцмережами очікувано провалилася. І це факт. Хоча не можна заперечувати, що в майбутньому обставини складуться таким чином, що й ця ідея вистрілить. Поки доводиться вести полеміку навколо FB і ВК. Так, 2014-й став частково переломним моментом, адже у цей період різко збільшилася затребуваність винаходу Марка Цукерберга серед українців. Утім із плином часу тенденція зросту «фейсбукізації» українців припинилася. Який ще катаклізм потрібен українцям, аби переконатися в тому, що ВК – це «русскій» шлях у нікуди? Залишається просвітницька робота. Про небезпеку російських соцмереж чимало писали ЗМІ, неодноразово на цьому наголошувала і СБУ. Свою лепту у розвиток благородної справи вніс і викладач Львівського університету Богдан ТИХОЛОЗ, ініціюючи флеш-моб серед своїх студентів із закликом ігнорувати ВК, «Мейл.ру» і т.п. «Преподаватель из Львова запрещает использование российских соцсетей», – такими маніпулятивними заголовками наступного дня рясніли російські мас-медіа. «Живемо в добу інтернету, в новому цифровому світі, тож ігнорувати значення новітніх форм і засобів комунікації, серед них і соціальних мереж, – усе одно, що вперто мерзнути в печері після винайдення способів видобування вогню чи переписувати книги вручну після винаходу Ґутенберґа. Водночас живемо у час тривожний і драматичний, у глобальному контексті – в ситуації загострення міжцивілізаційних конфліктів і загрози «нового варварства», в українському ж випадку – у стані війни з Росією, у тім числі інформаційної. За цих обставин «прописка» в інтернеті (передусім на поштовиках та в соцмережах), на мою гадку, не менш важлива, ніж документ про громадянство певної держави. Відповіді на питання: «Де ти? Хто ти? З ким ти?» залежать і від того, на якому домені твоя поштова скринька і в яких мережах маєш особистий акаунт. Той факт, що досі величезна кількість українців (особливо молодих), нічтоже сумняшеся, «сидять» «вкантактє» чи «аднаклассніках», а пошту отримують на скриньки із національним доменом «.ru», мене обурює й тривожить.
Свого часу один мій допис, звернений до студентів Львівського університету, в якому працюю, із закликом «покинути територію ворога», зчинив цілу бурю в ЗМІ та соцмережах, у тому числі й російських. На жаль, із дистанції часу можу скрушно констатувати, що то була радше буря в склянці води. Себто проблема, звісно, дуже актуальна й масштабна, а її ігнорування в національних масштабах є загрозою інформаційній безпеці держави. Проте, мабуть, окремими особистими закликами її не вирішити. Потрібна системна праця з деколонізації, дерусифікації й деокупації українського інформаційного простору, а це процес тривалий і складний. На щастя, частина моїх вихованців таки дослухалася до поради позбутися інтернет-залежності від чужинських ресурсів. Одначе чимало й досі не можуть зіскочити з цієї «голки». Мабуть, це просто справа звички, наслідок елементарних лінощів і небажання зробити бодай щось задля своєї країни. Але я переконаний, що справа варта заходу, а гра – свічок, навіть якщо бодай невелика частка української молоді звільниться від колоніального «цифрового» рабства у «русского міра», однією з форм буття якого є так званий «Рунет».
Певна річ, головна боротьба ще попереду. Донести ж до наших дітей, школярів і студентської молоді зміст і доцільність цих закликів – не просто наше завдання, а наш обов’язок перед їхнім – і нашим спільним – майбутнім», – підсумовує Богдан Тихолоз.
«Заяви СБУ не переконують, флешмоби у Facebook також не дають належного результату»
«Користуюсь ВК, оскільки з'явилася звичка», «ВК простіший у використанні, плюс вже до нього звик», «Тут багато безкоштовного (читайте: піратського) контенту», – це лише декілька зі середньостатичного переліку причин, чому українці саме «вконтактє». Незважаючи на силу-силенну попереджень, про інформаційну безпеку згадують одиниці – і то з іронічною посмішкою, мовляв, кому я в тому ФСБ потрібен. Тих, хто не вірить, у «байки про руку спецслужб у ВК», можливо, переконає історія, яка трапилася зі студенткою, кореспондентом «Громадського радіо», яка пише репортажі із зони бойових дій на Донбасі, Анастасією ШИБІКО: «Відмовилася від ВК із двох простих причин: безпека персональних даних та принципи. Хто б там що не казав, що його профайл нікому не потрібен і там нічого важливого немає, ті, кому треба, можуть витягнути те, чого навіть немає на профілі. І ви про це навіть не здогадаєтеся. Та й Бог його знає, як російські спецслужби захочуть використати ваші дані. Краще таки перестрахуватися. Ну і принципи. Це російська соцмережа. Російських продуктів не купую, фільмів не дивлюся, банками не користуюся. Тоді чому ж для ВК робити виняток?
Отож, я видалилася з ВК у січні 2016-го. А у жовтні виявилося, що на сайті бойовиків «Трибунал» розмістили мої персональні дані. Використане тут фото було лише у приватних повідомленнях у ВК. Більше воно ніде не публікувалося (йдеться про фото з Майдану, в беркутівському шоломі). Тому варіант, що хтось із друзів «злив» фото, виключаю. Не знаю, чому на сайті я «каратель», а не «пропагандист», як вписують українських журналістів чи «пособник» як волонтерів. А мене от, людину, яка у житті в руках зброї не тримала, «карателем» нарекли. Однак це вже інша історія. Головне, що фото було лише ВК і потрапило на «трибунал» бойовиків».
«Facebook» досконаліший, глобальніший, стабільніший і безпечніший за «Вконтакте». У ФБ українець долучається до найбільшої спільноти людей, об’єднаних на одному ресурсі. За іронією долі, багатьох своїх співвітчизників тут він знайти не може. Це, до речі, і змушує частину українських ФБ-юзерів залишати активними їхні акаунти у «Вконтакте», адже цей канал комунікації є часто єдиним до певної аудиторії. У ВК українець перебуває в штучно створеному просторі з декількох десятків мільйонів мешканців пострадянських республік. «Вконтакте» – це відразу декілька діагнозів. Цей замкнений простір, як і зазвичай росіяни створили для захисту від уявних ворогів зовнішнього світу, а значна частина пострадянських людей погодилася на ці звичні правила гри. У цьому контексті можна говорити і про черговий вияв малоросійства українців – комплексу, який проявляється навіть у таких, здавалося, банальних речах. Також ВК є симптомом інших проблем, зокрема, низької медіаграмотності українського суспільства. Заяви СБУ не переконують, флешмоби у «Facebook» також не дають належного результату. Які ще пропозиції? Необхідна медіавакцина – наприклад, запровадження медіаграмотності, як навчальної дисципліни у школах, де б фахово пояснювали ризики та сутність так званого «Рунету». Чим не початок системного виходу з «вконтактє»?
Дмитро ПЛАХТА, День.Kyiv.Ua
