Кажуть, аби краще відчути і зрозуміти людину, вартує побувати на її батьківщині чи в інших місцях, де вона жила, творила, працювала. Бо енергетика місця часто має суттєвий вплив на вдачу особи.
Подорож місцями Степана Бандери вартує розпочати із села Старий Угринів неподалік Калуша, де 1 січня 1909 року народився майбутній провідник ОУН. Сьогодні у селі діє найбільший музей Степана Бандери, поруч з яким – відновлена хата-плебанія, в якій жив парох Андрій Бандера зі своєю родиною (на фото вгорі). Відновлено інтер’єр кімнат, наповнено оригінальними речами та автентичними експонатами, що належали родині.
В експозиції, зокрема, можна побачити старовинні ікони та культові церковні речі, оригінальні документи періоду діяльності ОУН, посвідчення та документи на ім’я Stefan Popel, під яким проживав Степан Бандера останні роки у Європі.
На території комплексу можна побачити гранітну плиту на місці, де знаходились два перші пам’ятники Степану Бандері, знищені московськими спецслужбами.
Цікаво, що третій бронзовий пам’ятник провіднику, встановлений уже після проголошення Незалежності, виготовленого з нижньої половини семиметрового калуського пам’ятника Леніну.
Увага! При плануванні візиту потрібно врахувати, що у суботу в музеї вихідний.
Після Франківщини шлях мандрівки місцями провідника проляже на Стрийщину. У селі Воля-Задеревацька родина Бандери прожила усього три роки. У 1933 році голову сімейства – греко-католицького священика Андрія Бандеру – призначили на нову парафію. Довелося переїжджати з села Старий Угринів, де отець Андрій прослужив парохом близько десяти років. Син Степан на той час учився та мешкав у Львові. Часто на вихідні та вакації навідувався до батька. Є свідчення, що саме у Волі Задеревацькій його і арештували польські поліцаї. На той час Степан Бандера вже був знаний, як крайовий провідник ОУН.
Воля-Задеревацька розташована в десяти кілометрах на схід від знаного курортного містечка Моршин, між річками Свіча та Сукіль. Село, фактично, нічим не примітне й не вирізняється з-поміж інших. Утім, відоме воно стало саме завдяки Степану Бандері. Більше, як двадцять років, «паломництво» туди не припиняється. Музей-садибу родини Бандери відвідали вже десятки тисяч людей.
Нині опікуном музею-садиби є внучата племінниця провідника ОУН – Оксана Бандера. Вона є внучкою сестри Степана Бандери Володимири. Оксана Бандера особисто проводить екскурсії у музеї родини свого легендарного предка. Тут повсюди висять фотографії повстанців, листівки про революційний рух ОУН-УПА, різноманітні інформаційні стенди. Чимало світлин з юнацьких та студентських років самого Степана Бандери, світлини його батьків, братів та сестер.
Далі прямуємо до Стрия. Восени 1919 року майбутній лідер ОУН вступив тут до української гімназії, в якій навчався до 1927 року. Успішно склавши випускні іспити (матуру) в гімназії він вирішив поступати в Українську господарську академію у чехословацьких Подебрадах, однак польська влада відмовила у видачі закордонного паспорта, і Бандера ще на рік повернувся до Старого Угринова.
Гімназія – не єдина бандерівська адреса Стрия. Саме з околиць Стрия, колишнього передмістя Лани, бере початок рід Бандерів. Власне у батьківському будинку Степана Бандери по сучасній вулиці Львівській,20 1 січня 2010 року відкрито музей.
Експозиція розпочинається в сінях, де висвітлюється тема “Лани — передмістя Стрия”. На чільному місці —фотографія членів родини о. Андрія Бандери, які народились, жили і виховувались у цьому будинку. Перший зал музею висвітлює тему “Гілки родоводу Степана Бандери”. Тут представлено два старовинні родинні дерева: Бандерів та Білецьких (діда та бабусі Степана Бандери). Частину експозиції становлять меблі та образи початку ХХ ст.
Другий зал присвячений сім’ї отця Андрія Бандери. Зал оформлений як робоча кімната, в якій жили брати і сестри Степана Бандери під час навчання у Стрийській гімназії. У центрі кімнати — різьблений письмовий стіл з портретом Степана, довкола — шість стендів, присвячених братам і сестрам — Марті, Олександру, Володимирі, Василю, Оксані, Богдану.
Життя і боротьба Степана Бандери — тема наступного залу музею. Експозиція інформує про навчання у Стрийській гімназії та Львівській Політехніці. Паралельно розповідається про початки українського підпілля на Стрийщині. Завершують експозицію світлини про діяльність ЗЧ ОУН, життя сім’ї Степана Бандери та його загибель 15 жовтня 1959 р.
Зі Стрия рушаємо до Львова. У місто Степан Бандера приїхав у вересні 1928 року, аби вступити на агрономічне відділення політехніки. Провчився у цьому закладі до 1933 року. Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його було арештовано і ув’язнено.
На вулиці, яка нині носить ім’я провідника є два об’єкти, пов’язані з його життям – власне політехніка та академічна гімназія. Ні, у ній Степан Бандера не навчався, але певний час знімав квартиру в помешканні шкільного сторожа, яке було в приміщенні гімназії з боку вулиці Архітекторської.
Інколи траплялася плутанина із закладом, де Степан Бандера здобував вищу освіту – у Львові чи в Дублянах. На справді все просто на базі рільничої Академії у листопаді 1919 року було створено рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки. Перші три семестри навчання відбувалися у Львові, а три наступні ─ в Дублянах.
Саме в Дублянах, у головному корпусі Львівського аграрного університету нині розташовано ще один музей Бандери, відкритий 4 січня 1999 року.
Музейна експозиція висвітлює тему національно-визвольних змагань українського народу у XX ст., навчання Степана Бандери у 1928–1933 рр. на рільничо-лісовому факультеті Львівської політехніки в Дублянах, його участь в українському національному житті краю і високу політичну активність. Серед музейних предметів: скульптурні і живописні роботи, зразки обмундирування вояків УПА, окремі елементи озброєння; колекція відзнак і нагород періоду національно-визвольної боротьби 1914–1952 роки; макети будівель у Дублянах, пов’язаних з ім’ям Степана Бандери; спогади про нього. Меморіальним експонатом у Музеї є земля, привезена з-під рідного дому С. Бандери в Старому Угринові.
Знаковим місцем не лише для Степана Бандери, а й для всього національного руху у Львові є Академічний дім по вулиці Коцюбинського, 21. Будинок зводили у 1904 – 1906 роках як гуртожиток для українських студентів. Проект споруди виконали Тадеуш Обмінський і Філемон Левицький. Будівництво здійснювалося за добровільні пожертви, значну частину яких склала офіра від Євгена Чикаленка, видатного підприємця, видавця та мецената.
У різний період на Коцюбинського, 21 проживали Степан Бандера, Євген Коновалець, Микола Арсенич, Олекса Гасин, Ярослав Стецько. То ж не дивно, що Академічний дім був своєрідною штаб-квартирою українських націоналістів. З часом це стало неможливим приховувати від влади. 22 березня 1932 року тут було арештовано 15 студентів, серед яких і Степана Бандеру. Через три місяці його відпустили через відсутність доказів. А от арешт 14 червня 1934 року вже мав важкі наслідки – Бандера згодом отримає довічне ув’язнення. За гратами ж пробуде до вересня 1939 року.
У гожу погоду можна перейтися алеями Личаківського парку. У жовтні 1933 року, коли парк ще носив ім’я Войцеха Бартоша Ґловацького, ним тихо прогулювалися двоє молодих чоловіків. Однак це не була ідилічна світська бесіда – Микола Лемик отримував остаточні настанови від Степана Бандери, котрий запланував атентат на російського консула-чекіста Майлова. Приведений у дію 21 жовтня того року вирок московському агенту стане одним із найрезонансніших чинів в історії ОУН.
А менш, як за три роки по тому, Степана Бандеру і 22-ох його соратників судитимуть за організацію вбивство Майлова та директора Львівської академічної гімназії Івана Бабія, котрий на догоду полякам знущався з українських студентів. Сумно знаменитий «Львівський процес» тривав з 25 травня по 26 червня у Палаці справедливості, що по нинішній вулиці Князя Романа, 1-3. Цю помпезну будівлю зводили протягом 1891- 1895 років на місці костелу св. Леонарда та кармелітського монастиря.
Саме під час «Львівського процесу» Степан Бандера виголосить одну зі своїх найвідоміших промов: «Коротко скажу: люди, які ввесь час у своїй праці є свідомі, що кожної хвилини самі можуть втратити життя, такі люди, як ніхто інший, вміють цінити життя. Вони знають його вартість. ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже цінить; але — наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки зреалізувати. Вам найкраще відомо, що я знав, що накладу головою, і відомо вам, що мені давали змогу своє життя рятувати. Живучи рік з переконанням, що я втрачу життя, я знав, що переживає людина, яка має перед собою перспективу в найближчому часі втратити життя. Але впродовж цілого того часу я не переживав того, що я переживав тоді, коли висилав двох членів на певну смерть: Лемика і того, хто вбив Пєрацького…»
Далі ж доля кидала провідника ОУН по світах, перетворюючи думку про спокійне життя на утопію. Але поміж запалом одвічної боротьби були й ліричні епізоди. Українці полюбляють відвідувати Краків. Тож, коли потрапите в чергове у столицю польських королів, не проминіть заглянути на вулицю Вішльну у Старому Місті. У симпатичному бароковому храмі святого Норберта (1636—1643) у середині 1940 року Степан Бандера узяв шлюб з Ярославою Опарівською. Вінчання здійснив священник греко-католицької парафії Воздвиження Святого Хреста Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера, який через два роки загине в Аушвіці.
Як відомо, не оминула концтабір на доля і Степана Бандеру. Тож коли доля закине вас у Берлін, пригадайте, що у його передмісті Оранієнбурзі є дільниця Заксекнгаузен. Саме за назвою дільниці і було названо концтабір, де німці утримували Степана Бандеру і ще багатьох українських націоналістів.Перебував провідник у бункері «Целленбау» – найбільш режимному відділенні табору.
Раз ми вже «добралися» до Німеччини, то помандруємо у столицю Баварії Мюнхен. Саме там пройшли останні роки життя Степана Бандери. 15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 о 13:05 знайшли ще живого, але смертельно пораненого Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Радянський агент Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію.
20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на 43-му полі мюнхенського цвинтаря Вальдфрідгоф. Час від часу у суспільстві обговорюють можливість порвернення праху провідника в Україну. Однак далі розмов наразі не йдеться…
Маршут: Старий Угринів, Івано-Франківська область — Воля-Задеревацька, Львівська область — вул. Львівська, 20, м. Стрий, Львівська область — вул. Степана Бандери, 14, м. Львів –ЛНАУ, вул. Володимира Великого, 1, м. Дубляни, Львівська область.
