Сьогодні, 13 липня, під час сесії депутати Львівської міськради дали згоду на розроблення детального плану території у районі вул. Д. Вітовського, вул. Болгарської, вул. Ак. А. Сахарова, де планують відновити знаменитий колись Пелчинський став, засипаний майже сто років тому.
Проект вже пройшов громадські слухання.
Замовником даної містобудівної документації є управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, розробником — ДП ДІПМ «Містопроект». ДПТ охоплює територію орієнтовною площею 12,29 га.
Таку ідею ще влітку 2016 року озвучив головний архітектор міста Юліан Чаплінський. Під Цитаделлю, навпроти входу до Парку культури планують викопати став. В мерії це називають ревіталізацією.
Щоправда, Андрій Салюк, голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, ревіталізацією це не вважає.
«Там же ж не йдеться лише про засипаний став, який можна відкопати і він стане таким, як був колись. За сто років багато чого змінилося, на місці, де був став, повиростали нові споруди. Це означає, що створюватимуть фактично новий об’єкт, а не ревіталізовуватимуть історичний», - каже Салюк.
Натомість, головний архітектор Львова переконаний, що підземні джерела, котрі наповнювали став, нікуди не поділися. Більше того, на думку архітектора, вода, яка стікатиме у став, врятує від періодичних затоплень перехрестя Сахарова-Коперника-Вітовського.
Але підземні води, – це лише один зі способів наповнити став, який бачить архітектор. Інший спосіб, – набагато масштабніший. Став можна буде наповнювати дощовою водою, яка зараз стікає в каналізацію. Для цього під головною алеєю Парку культури задумано провести трубу від монумента Слави на Стрийській, де є окрема дощова каналізація.
Ідеї Юліана Чаплінського щиро висміяли відомі львовознавці брати Радковці.
«З початку ХХ століття відбулася зміна гідрології грунтів, і води, які живили став з Цитаделі, вже не будуть стікати у новоутворене озерце», - переконаний Іван Радковець.
Натомість Петро Радковець висловив здивування заявами міської влади, що новотвір живитимуть підземні води.
«Це які підземні води. Нині там уже нема чистих джерел, котрі живили Полтву, як і чистої Полтви. Хіба міська влада хоче живити став з каналізації, яка там справді розташована. Вони у Ратуші думають, про що говорять, чи справді надумали наповнювати новий став стічними водами, щоб смерділо на все місто», - каже Петро Радковець.
Довідка:
З ХVI століття Пелчинський став був власністю родини Пелків. Звідси власне і його назва. У 1820 р. став почали використовувати як військовий басейн та школу плавання. Вже наступного року архітектор Вільгельм Шмідт спорудив там будинок купальні.
Вже у 1899 році міська влада ухвалює рішення про засипання частини ставу, але не реалізовує проект через брак коштів. У той же час став втрачає і своє інфраструктурне значення. 1905-го року через збитковість закривають млин, який працював на пелчинській греблі, і частину ставу таки засипають. Залишками водойми після цього займаються виключно військові, яких, утім, це теж не надто цікавить.
Передостаннього цвяха у труну ставу вбили «перші москалі». Зайнявши Львів у 1914 році , вони почали активно шукати міфічний секретний зв'язок Львова з Перемишлем. Секретний кабель особливо активно шукали в районі Цитаделі, в результаті чого навіть спустили воду зі ставу. Слід розуміти, що російська армія виконала роботу, яку б згодом однаково довелося здійснювати коштом міста. Отож, у 1919 році став, точніше те, що від нього залишилося, засипають ґрунтом з прилеглих пагорбів. Через засипану котловину мостять нову вулицю, яку ностальгійно називають Пелчинською. В унісон зміні влади вона потім почергово носитиме імена Дзержинського і Вітовського.
