"На міжнародному сайті booking.com, де всі охочі бронюють готельні номери, випадково наткнулася на готель Love Hotel Banjka, розташований за 4,7 км від центру Львова. Коли придивилася до фото, зрозуміла, що це та «Банька», що у мікрорайоні Левандівка. А розміщена вона … у бойлерній ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (з іншого боку). І сміх і гріх…", - пише Сюзанна Бобкова у виданні Високий замок.
"Знайти цей «готель кохання» можна у рубриці під пікантною назвою «Дім для побачень». Читаю на сайті характеристику: «Усі номери оснащені чайником, телевізором з плоским екраном та кабельними каналами. У готелі для побачень Banjka можна пограти у більярд. Співробітники цілодобової стійки говорять російською та українською мовами та із задоволенням нададуть гостям інформацію про місцеві пам’ятки».
Далі інформація про відстань до церкви Юра, університету, Оперного театру, аеропорту, вокзалу. Причини вибрати Love Hotel Banjka такі: доступні ціни, управління бронюванням он-лайн, власник говорить російською, безпека. «Бронюйте зараз і спіть спокійно!». Фото додаються.
Вирушаю у цей «дім для побачень». Будівля «совдепівська», розташована у дворі, між двома 14-поверховими будинками. Аби якось розділити спільну стіну бойлерної та бані, її пофарбували білою фарбою. Біля входу до Love Hotel… старезне відро, прив’язане ланцюгом. Це такий «креативний» смітник.
Дзвоню (двері замкнені). «Що ви хотіли?» — питає через двері чоловік. «Хочу замовити кімнату і подивитись на баню», — відповідаю. «Прийдіть через 10 хвилин, бо я у душі», — чую у відповідь. Таким «сервісом» я заскочена. Аби не гаяти час, вирішую розпитати, що думає народ про «готель кохання» на Левандівці.
«Що це за точка така?» — розпитую чоловіка, який працює неподалік. «Та банька якась нє по дєлу, — усміхається пан Іван. — Мене дівчата постійно запитують: «Де банька?». «Дівчата легкої поведінки?» — уточнюю. «Вони… Тут уночі страшне що робиться! Машини приїжджають. Вони тут гуляють, голі бігають… Більярдну мають. А басейн малесенький».
«Бачите балкон у будинку на першому поверсі? — запитує чоловік. — Гості власниці всі вікна побили. Вона ходила в поліцію, до дільничного. Нічого не добилася. Свої гроші платила, у 35 тисяч влетіла за вікна. Вискакували голі, кричали. Вона виглянула, спитала, що ви робите? Взяли пляшки з-під пива, усі вікна їй побили… Дехто шукає ту баньку, але швидко розуміють, що це не для них. Хотіли собі пива випити, покупатися, але туди хіба з дєвками приходять… П’яні ходять, шумлять. Сусіди постійно скаржаться. Чужих туди не пускають. Це все для „своїх“ клієнтів».
Підходжу до Love Hotel Banjka. Мене від цієї назви сміх розбирає… Біля входу стоїть молодий чоловік із ровером. Каже, він власник закладу. Прошу показати мені готельний номер і баню.
Заходимо всередину. Є тут сауна і басейн, але втричі менший, ніж на фото з Booking. На другому поверсі — один (!) номер. Посередині величезне ліжко, накрите рожевим покривалом.
Справді дім для побачень… За ніч клієнтам доведеться викласти тисячу грн. (доба — дві тисячі грн). Сауна — 250 грн. За годину. Власник каже, скоро буде ціни піднімати.
«І хто ваші клієнти?» — питаю. «Гарне запитання. Секрет фірми», — з усмішкою каже чоловік. «А ви законно тут працюєте?» — цікавлюся. «А ви хто така?». Називаюся. Ніяковіє, жартує, що у нього тут притон… Але швидко себе опановує та намагається випровадити мене на вулицю. «Я думав, ви мені прибуток хочете принести… І взагалі, я поспішаю», — каже власник закладу.
Це приміщення підприємець викупив 2006 року, є відповідна ухвала ЛМР. Скільки за нього заплатив до бюджету — не пам’ятає. Коли розпитую про рекламу «Баньки» на міжнародному сервісі, каже: «Ну, це не готель, але переночувати можна. А рекламуватися якось треба!».
«Ви сюди усіх пускаєте чи це закритий заклад для своїх?» — цікавлюся. «Ми працюємо з 20.00. Знайдіть мені працівника, який буде тут працювати (нарікає, що не може знайти працівника на рецепцію. — Авт.). Приїжджають з усіх областей… Поляки приїжджали на мотоциклах, обурювалися, що тут немає парковки. А парковка є (вказує на внутрішній двір. — Авт.)».
«Розміщуючи оголошення на міжнародному сайті, вводите туристів в оману. Не все насправді так, як ви рекламуєте», — кажу. «Замовлень з Booking на рік чотири-п'ять. Усі фото там виставлені. Людина може зателефонувати і все розпитати». Але згодом власник погоджується, що з рекламою стався каламбур…
«Що мене вбиває: є клієнти, які просять дозволу привезти свій мангал, аби спекти шашличок. Може, ще шезлонг їм тут поставити? — іронізує підприємець. — Жіночка з третього поверху до мене зверталася: «Скажіть своїм клієнтам, щоб вони не кричали». Кажу: «Я не знаю, чи це мої клієнти. Тут будь-хто може сісти і випивати». Прошу клієнтів, аби у трусах на вулицю не виходили. Щоб за собою прибирали, поважали себе та інших. А вони заявляють, що за такі гроші тут має бути «все включено». (У розмові власник не раз скаржився: є клієнти, які поводяться по-хамськи. — Авт.)
P.S. У бойлерній мені повідомили, що не мають до цієї установи жодного стосунку. У бані є свій лічильник на воду".
