"5-ть років тому тут говорили українською, співали українські пісні, люди ходили в українські церкви, розвивали українську культуру. І в одну мить це все обірвалось. Сотні українців було вивезено з їхніх домівок, ті хто залишився потерпали від переслідувань просто за те. що були українцями, розмовляли українською мовою. Українське село Павлокома було спалено тільки через те що тут були українці, через те, що не було могутньої держави України, яка б захистила своїх громадян, не було єдності між українцями, які б встали захищати один одного.
Сьогодні ми тут, бо велика трагедія села Павлокоми нас болить до сих пір. Але ми не здались, ми стали сильніші, сьогодні в нас міцна держава, ми об’єднуємося проти тоталітарного режиму, який прагне зробити безлад в нашій країні та не допускаємо його і до наших сусідів. Ми єдині, і ми пам’ятаємо про кожного 366 українця який похований тут і є частинкою України. Тільки тоді коли ми будемо єдиними нас будуть поважати та з нами будуть рахуватись!
Пам’ятаємо кожного українця та всі українські родини, які залишились та поховані тут. Не забудемо жодну могилу на українських цвинтарях. Тому що кожна українська церква, кожний український цвинтар є нашою історією, пам’яттю про наших предків та про наш біль. Україна поважає, береже та берегтиме пам’ять свого народу", - пише Максим Козицький.
