Карпенко Юрій з смт. Глибока Чернівецької області залишився сам з трьома донечками 5 років тому, найменшій тоді було усього 8 місяців. Готувати суміш, змінювати підгузки, не спати ночами, плести косички, прибирати, мити посуд, стали звичними для нього справами. Нині йому 33 роки, він тихий, надзвичайно добрий і понад усе в житті любить своїх дітей. Чого не можна сказати про їхню маму-зозулю, яка лишила свою сім’ю і подалася до коханця, повідомляє «Вісник+К».
Колишня дружина Юрія втікала на любощі до іншого чоловіка неодноразово. Неодноразово він переступав через свою чоловічу гордість і повертав її додому, бо не хотів, аби діти росли без матері. Та потім зрозумів – життя у них уже не буде. Подружжя розлучилося. Колишня живе в Одесі з іншим. Не зупинила її ні найменшенька донечка, якій на той час було усього 8 місяців, ні дві інших дівчинки. За 5 років вона лише раз передала дітям… 300 гривень. На тому її материнська турбота завершилася. Зараз старшій доньці Юрія – Валентині - 9 років, середній – Іванці, в липні буде 8 років, найменшенькій – Юлії - 6 років.
"Коли залишився з дітьми сам, змушений був лишити роботу, щоб доглядати за ними. А коли була можливість їх на когось лишити, то йшов працювати по людях. Для мене не проблема була готувати їсти, я навіть коли з дружиною ще жив, то сам готував, вона прокидалася вранці, а їсти вже наготовано. Я усе можу робити по дому. Зараз найстаршенька вже мені трішки допомагає - замете хату, може помити посуд", - розповідає багатодітний татусь.
Доглядати за малими дітьми – звична для нього справа. Коли ще не мав своїх дітей, то глядів племінників, а ще раніше - меншого брата, якого на нього часто лишала матір.
Юрій розповідає, раніше він сам телефонував колишній, аби діти говорили з нею і знали, що в них є мама. Але вони не хотіли, дитяча образа брала верх, вони ніяк не могли втямити, чому рідна матір відмовилася від них. Зараз він із дітками проживає у хаті баби колишньої дружини. Умови там можна охарактеризувати так: бідно, але чисто.
"Моя колишня дружина зовсім не згадує про дітей. Зараз ми живемо у будинку її баби, але я хочу переїжджати звідси, бо вона постійно кричить на дітей, каже що вони їй заважають. Я працюю на державній роботі – прибираю вулиці, копаю могили і т.д. і мені пропонують житло від роботи, то я думаю туди переїжджати. Доки я в них працюватиму, доти зможу там жити", - додає Юрій.
Кожен день багатодітного батька починається з прокидання удосвіта, адже перед роботою потрібно встигнути приготувати дітям їжу. Далі біжить працювати, в обід знову біжить додому – готує своїм донечкам поїсти. Далі знову на роботу. Сам не завжди встигає поїсти, але каже – раз удень щось перехопити йому цілком вистачає. Головне – аби діти були нагодовані. Увечері стомлений повертається додому, і знову починає порати по дому. Далі бавиться з дівчатками – читають книжки, складають пазли, гуляють і просто розмовляють. Максимально старається замінити собою відсутність матері. Купив їм телефони, аби вони мали змогу навчатися онлайн на карантині. Дівчатка між собою дружні, завжди поступаються найменшенькій сестричці.
"Було таке, що зарплати не давали на роботі, то я йшов в магазин і в борг брав дітям їжу. Діти мають бути ситі. Правда, я ще досі не віддав весь борг- там всього 8 тисяч було", - каже Юрій.
Молодий чоловік розповідає, пробував жити з іншою, але безуспішно. Його нова обраниця любила заглядати в чарку, Юрій приходив з роботи і мало не щодня заставав її п’яною. Аби не травмувати доньок, вирішив попрощатися з цією жінкою. З того часу він сам. Має матір, але вона з інвалідністю, лежача. З сестрою і братом мало спілкується, бо вони полюбляють п’янки-гулянки, тож намагається бути від них подалі.
"Я не вживаю спиртне, інколи можу випити пиво, і на тому все. Дівчата просять в мене знайти їм маму, але я не маю коли шукати її. А взагалі мені потрібна дружина, аби не ображала моїх дітей, аби не пиячила, не палила. Якщо у неї будуть діти, це тільки добре", - каже Юрій.
На запитання, чи не шкодує, що ще такий молодий, а вже фактично зав’язані руки, адже потрібно весь час піклуватися про дітей, відповідає:
"А для чого я живу? Я живу заради дітей. Крім них мені нічого не потрібно. Я дивлюсь на тих чоловіків, які ніде не роблять, тільки п’ють і гуляють, то хіба це життя? Прийде старість, нікому не будуть потрібні", - каже чоловік.
Коли волонтери в мережі розповіли про Юрія і дівчаток, люди кинулися допомагати відповідальному татусеві . Уже вислали 10 посилок і 9 ще в дорозі. Присилали новий добротний одяг, взуття, постіль… Дзвонять йому навіть із-за кордону, обіцяли вислати пральну машину. Нещодавно з Польщі жінка переслала 2 тисячі гривень.
"2 роки тому я возив доньок на море в Одесу. Тоді я отримував зарплату і на дітей гроші. Але зараз в мене виплати на них забрали, бо, мовляв, маю великі доходи. А у мене зарплата всього 5 800 гривень, і це ми четверо живемо на ці гроші. А мені трьох дітей зібрати до школи обійшлося у 11 тисяч, але що я кому доведу?", - додає Юрій.
Найбільша його мрія – аби його діти були щасливі і здорові. Хоч дякувати Богу, вони у нього практично не хворіють. Ледве кашлянуть, він одразу везе їх у лікарню. Хоча сам від постійної важкої роботи «посадив» серце і хребет, але за клопотами про трьох донечок про себе думати ніколи…
Ірина Бура
Якщо у вас є бажання фінансово допомогти Юрію, або ж раптом є десь та жінка, яка хотіла б стати йому дружиною, а його донечкам мамою, лишаємо його номер телефону – 0989106958 (дуже просимо не турбувати цю родину через дрібниці).
