27-річна жителька Ужгорода Оксана Ажнюк інфікувалася коронавірусом у червні та розповіла про свої симптоми. За словами жінки, першим заразився її батько. Про це повідомляє "Суспільне Закарпаття".
"Коли зрозуміла, що в батька коронавірус, то знала, що перехворіємо всі. Тобто в мене не було якихось ілюзій про те, що можна цього якось уникнути. Хоча батько одразу переселився в іншу кімнату, ніби самоізолювався, але я прекрасно розумію, що це неможливо. Якщо ви в побуті з людиною, то, очевидно, перехворієте самі", - розповіла Оксана.
Із симптомів коронавірусної інфекції у жінки були лише легка втома і температура 37,2.
"Це та хвороба, яку можна спокійно перенести на ногах. Ти можеш цього не відчути, бо думатимеш, що втомлений після роботи, просто хвилюєшся, і тому така легка втома в тілі. Однозначно, що я досі дотримуюся соціальної дистанції, ношу маску, хоча вже перехворіла", - каже Оксана Ажнюк.
За словами Оксани, всі ПЛР-тести їхній родині зробили безкоштовно, за власні гроші вони купували ліки. Сім’я пробула на самоізоляції три тижні, розповіда Оксана в інтерв'ю УП.
"У мене перед карантином було так, що кожні два тижні я кудись їздила — з Києва до Львова і навпаки. Тому, коли тільки переїхала в Ужгород, мені було прекрасно. Це була весна, а весна в Ужгороді дуже гарна. А потім я дуріла, мені було дуже важко, але я виходила бігати і бачитись з людьми.
Коли ж захворіла на коронавірус, то не виходила взагалі нікуди з території подвір’я, і було дуже складно, я не звикла до такого темпу. Добре, що у нас є власний будинок і маленьке цуценя, з яким можна гратися. Роботи стало вдвічі більше, і це стало плюсом, можна було себе чимось задіяти.
Я не йшла на лікарняний. У мене не було складних симптомів. Якби не мої батьки, то я би ніколи не зрозуміла, що можу бути хворою. Найвища температура, яка в мене була — 37,2. Відчувала легку ломоту в тілі і слабкість. Я на це, мабуть, не звернула би увагу, якби не знала, що тато хворий, і в обох батьків є симптоми.
Батьки працювали дистанційно. На початку червня, коли пішло послаблення, тато повернувся на роботу в науково-дослідний інститут. Після декількох днів у нього піднялася температура, що нехарактерно для нього.
Він звернувся до сімейного лікаря, розказав симптоми і через день до нас відправили бригаду, яка робить ПЛР-тести.
У той момент, коли татові робили ПЛР-тест, я вже розуміла, що доки я не знатиму результату, доти не можу виходити з дому. І коли дізналася, що результат позитивний, що тато хворий, то я абсолютно перестала виходити за межі подвір'я.
Тато спочатку ізолювався в кімнаті. Але ми розуміли, що захворіють вдома всі, питання — з якими симптомами. За декілька днів у нас із мамою з’явились симптоми і нам також зробили ПЛР-тести, які були позитивними.
У мене все пройшло порівняно легко. У тата був кашель і температура, слабкість тягнулася більше тижня. Госпіталізації ми не потребували, проте всі приймали ліки, які мали би запобігати пневмонії. У мами були ще додаткові ліки, у неї був сильний біль у грудях, і лікарка порекомендувала уколи, які розріджують кров.
У нас було дуже невелике коло спілкування. Батьки мої не бачилися зі знайомими, друзями, родичами. Ходили хіба в магазин і аптеку. Я бачилася з кількома подругами — одразу, після перших симптомів у батька, подзвонила друзям і сказала, що в мого тата є підозра: "подивіться, як ви почуваєтеся, поміряйте температуру". На щастя, з подругами все добре. Захворів лише татів колега по роботі, з яким вони разом працювали в лабораторії.
Наші друзі і родичі привозили нам ліки і продукти, вішали в пакетах на паркан. Ми дивилися з вікна і махали руками. Це дуже цікавий досвід (з приємною усмішкою на обличчі говорить Оксана –—авт.)
Потім був дуже довгий і тривалий процес виходу з самоізоляції: дочекатися, поки прийдуть аналізи, зробити тест (повторний — авт.), дочекатися його результатів і тільки тоді можна виходити на вулицю.
Мені фізично було гірше три дні, батькам — трохи більше тижня, але вдома ми були набагато довше, бо ніхто до кінця не знав, скільки триває період, поки ти хворий. Ми здавали повторні тести після 14-18 днів (виявлення коронавірусу — авт.). Я не виходила з дому 24 дні", - розповідає дівчина.
