Легені, вражені COVID-19, волохатий шлунок, проказа та чума, колекція пухлин очей та органи з різними аномаліями – це ще далеко не увесь список експонатів Львівського музею історії хвороб, що функціонує на базі Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Про це повідомляє Укрінформ.
Експозиція музею – найбільша в Україні й входить у трійку найкращих у Європі. Деякі експонати не мають аналогів у світі, а тому надзвичайно цінні як для науки, так і для туристів. Проте не кожен зможе спокійно перенести побачене, тому вразливим людям, вагітним та дітям радимо цей музей не відвідувати, а надвразливим – взагалі краще далі не читати і не розглядати фото.
За 150 років зібрано 2500 експонатів.
Перед входом до Музею історії хвороб – вивіска «HIC LOCUS EST UBI MORS GAUDET SUCCURERE VITAE».
«Тут написано латиною, що це місце, де мертві вчать живих. Ми в музеї маємо представлену всю патологію і можемо показати, як виглядає інфаркт, онкозахворювання, вірусні інфекції, й навіть такі хвороби, яких вже у світі немає. Наприклад, віспи уже ніде нема, а в нас є – студенти вивчають не просто за підручником. Прокази зараз практично немає, а в нас експонати є і багато іншого. А також усі сучасні хвороби, навіть COVID-пневмонія», – з гордістю розповідає завідувач кафедри патологічної анатомії й судової медицини, професор Юрій Поспішіль, якого зустрічаємо перед входом до музею.
А ще додає: «У нас один із найкращих музеїв у Європі, з такою кількістю експонатів є тільки три: в Берліні, у клініці Шаріте, в Сорбонні в Парижі й у нас у Львові. Маємо понад дві з половиною тисячі експонатів, які збиралися з 1896 року. Ми вчимо на цих прикладах студентів і проводимо екскурсії для охочих».
Історія Львівського медуніверситету налічує майже 360 років. У 1661 році король Ян Казимир надав єзуїтській колегії статус академії з титулом університету і правом викладання тогочасних дисциплін. У 1875 році серед цих дисциплін з’являється патологічна анатомія, а в 1896 році при університеті разом з інститутом клінічної патології відкривають кафедру патанатомії, а при ній – Музей історії хвороб. Завкафедрою та засновником музею став професор-патологоанатом з Карлового університету в Празі Анджей Обжут. Саме він привіз перші експонати для музею, а далі колекції поповнювалися препаратами після розтинів і операцій.
Володимир Федьків, відповідальний за музей і екскурсовод, розповідає, що унікальність цього музею і кафедри патанатомії з курсом судмедицини – в тому, що вони розміщуються в одному приміщенні з двома іншими структурами – Львівським обласним патанатомічним бюро й обласним судово-медичним моргом.
«100 років тому це був єдиний виш в Україні з таким поєднанням і такою продуманою структурованою побудовою. Тут у часи заснування збудували ще спеціальну секційну залу для студентів на зразок амфітеатру. Під скляним дахом може перебувати близько ста студентів, а тіло внизу лежить. З третього курсу, майбутні лікарі можуть наживо подивитися, як виглядають внутрішні органи, які є хвороби та патології. Більшість вишів навчають за атласами, а наживо такої можливості не мають» – каже Федьків.
Починаючи з 1896 року, цікаві патології, органи, вражені хворобами, плоди з аномальними вадами – все, що становило інтерес для науки – забирали, препарували та вміщували в розчин формаліну, і це ставало експонатом музею.
Від часу заснування музей пережив чимало: війни, зміну влади у Львові, пожежі. Під час Другої світової війни німці намагалися вивезти цінні експонати, це їм не вдалося, проте багато експонатів було знищено. У 1947 році музеєм історії хвороб почала опікуватися Анна Юріївна Рудницька. Вона була одним із найкращих патологоанатомів в Україні, і те, що ми бачимо сьогодні, – її заслуга. Пані Рудницька відновлювала та поповнювала експозицію, знала все про кожен препарат.
«Можна сказати, що це було її дітище, навіть уже коли вийшла на пенсію, в поважному віці, приходила сюди, розповідала нам історії, передавала досвід», – згадує Федьків.
Музей сьогодні має п’ять відділів: по-перше, це, звичайно, понад 1800 органів із різними захворюваннями та патологіями. Вони у спеціальному розчині формаліну або Кайзерлінга, що дає змогу зберігати їх століттями.
По-друге, це колекція з понад 2500 патогістологічних препаратів, які демонструють мікроскопічний вигляд більшості відомих захворювань. Тут є паразити та віруси, які вже не трапляються сьогодні в природі.
Третя складова музею – це архів протоколів розтину, починаючи з 1896 року до 2015-го (5 років протоколи зберігаються у директора моргу). Нині це 350 томів, що вміщують понад 80 тисяч історій розтинів. Записи велися чотирма мовами – польською, українською, німецькою та російською. «З 1941 по 1944 роки головним патологоанатомом тут була німкеня Гелена Шульц. Усі знають про проблеми лікарського почерку, тому німці вели протоколи на друкованій машинці з властивою їм пунктуальністю й точністю», – розповідає Володимир Федьків, показуючи найдавніший том протоколів. До речі, перший запис зроблений засновником музею Анджеєм Обжутом.
Також музей містить дуже давню унікальну бібліотеку польською і німецькою мовами. Зокрема, тут є повний “Архів патології Р. Вірхова” за 70 років. Це патологоанотомічний вказівник про всі хвороби.
І п’ятий відділ – це колекція малюнків макро- та мікроскопічних патоморфологічних препаратів. Їх почали створювати художники при кафедрі з початку минулого століття, колекція постійно поповнюються, нині вже є понад 2500 екземплярів.
