Є під Львовом чудова місцина - Брюховичі, що славиться розкішними сосновими лісами, озерами, заселеними різною пташиною братією, музеєм Михайла Дзиндри і незмінно популярною "Чебуречною". Не перелічити ще багато видатних місць і цікавинок, які можуть зацікавити, але я не про це... .
В 1885 році австріяки почали будівництво залізниці Львів- Белжец і за два роки закінчили. Життя завирувало, відкривалися купальні, лічниці, ресторації. Прибувало відпочивальників, бо ж це віддавна була рекреаційна зона. Були збудовані пожежна станція і пошта з телеграфом, пансіонати та оздоровчі санаторії для дітей із сиротинців. Будувались приватні вілли. До Брюхович постійно курсували поїзди, а ще можна було дістатися на авто, фіакрами та омнібусами, хоча колісний транспорт в основному курсував в теплий сезон - з квітня по жовтень. Але то було за Австрії...
А тепер поясніть мені, ЯК в другому десятилітті третього тисячоліття (!!!) в Брюховичі, що вже належать до Шевченківського району м. Львова, їздить два( перепрошую!) занюхані маршрути- №8 і №22. Перший курсує "яко-так"о в будні і "як-сі-їму-схоче" у вихідні та в дошкульні морозні зимові вечори.
А про №22 ... . Ще донедавна було на маршруті два автобуси, що виїжджали один з пл. Св. Теодора, а інший з вул. Під Осовою з Брюхович, і рухалися назустріч. Інтервал становив 45 хв. Промовчу, як часто вони ламалися і не їхали: автобуси в жалюгідному стані, хоча належать перевізнику, що має романтичну назву "Фіакр" ( Фіакр, Карл!!!)... А два дні тому оголосили, що залишають один автобус, який буде (або не буде) їздити раз на півтори години. А туди, на вул. Під Осовою від Чебуречної понад три кілометри. Три кілометри пішки, по дикому узбіччю, в сніг- холод-дощ-спеку, з дітками, з пакунками, здорові чи немічні - ті люди йдуть пішки три кілометри. Щодня. В третьому тисячолітті. При мерові, який себе вважає... .
Дикість, безгосподарність, байдужість... . Джунглі. В мене нема більше цензурних слів...
