Те, що я напишу багатьом не сподобається. Так вже сталося, що я не відстоюю чоловіків, і я не на боці жінок. Є лише Дитина та сувора логіка, а от закону наразі немає.
Розлучення бувають з різних причин, і копирсатися у чужій білизні не збираюсь. Але, колись дві людини зрозуміли, що стануть батьками. Частина сприймає це як проблему, інші вважають щастям та досягненням. Декому начхати на відповідальність, інші в неї починають бавитись, а є дійсно дорослі морально та емоційно, у яких відповідальність у крові.
З третіми усе зрозуміло, навіть при розлученні ці двоє людей будуть і надалі дбати про Дитину. З першими також усе ясно – вони згадають про нащадка, коли треба буде вже самим допомогу.
А от з другими ситуація дуже неоднозначна. Гра у відповідальність дуже далека від справжньої. Це камуфляж та антураж для чужих очей. Такі люди дбають в першу чергу за себе, і лише потім про Дитину. Батько, ніби і дає гроші, але час від часу і небагато. Мама завжди вимагає, а якщо не допомагає пускає в хід свою страшну зброю: просто забороняє бачити Дитину. Тобто малюки – це розмінна монета, це маніпуляція та шантаж заради грошей.
Я спілкувалася із багатьма боржниками. Чоловіки запевняють: мовляв, я дитині гроші постійно давав, але не офіційно. Свідок таких грошових проплат лише матір, але вона переконує, що батько зовсім про дітей забув і подає в суд. Звісно ж отримує ласий шмат від матеріальних благ колишнього.
Зараз батькам-боржникам заборонено їздити за кермом, виїжджати за кордон, у них забирають рухоме та нерухоме майно. Тепер ще й хочуть заборонити займати відповідальні посади.
Все правильно. Одного разу накрило пристрастю – забов’язаний за це відповідати. Але чому йде гра тільки в одні ворота, і зовсім не дитячі? Хоч одна служба контролює те, куди мама витрачає аліменти? Ні. Жодна. Тобто, навіть після офіційної конфіскації майна, у батька немає гарантії, чи гроші дійдуть до основного адресата – Дитини.
Наведу один приклад з життя: у пологовому я стояла в черзі в душ. Жінки зібралися купкою та жваво обговорювали, на що саме будуть витрачати «дитячу» допомогу. Одна каже: куплю телевізор, друга: то буде мені вже нормальна шуба, нарешті. Третя із посмішкою: а я малого залишу батькам, а з чоловіком поїду на море. Я не витримала та зробила зауваження: дівчата, ці гроші належать дитині. На мене почали кричати, одразу створили коаліцію «проти».
Як ви думаєте, на кого такі «мами» витратять аліменти? На Дитину? Не думаю.
Я впевнена, що треба на законодавчому рівні прийняти рішення щодо контролю за використанням аліментів. Людського ресурсу у соціальних службах для цього не вистачить. Можливо, варто змусити опікунів дітей відкривати банківські рахунки, куди й будуть перераховувати гроші на Дитину. Над цим треба подумати.
І ще одне. Жінки та чоловіки, перед тим як лягати в постіль, подумайте про наслідки та відповідальність. Не біжіть до шлюбу заради білої сукні або ж, через родичів, які вже вимагають весілля. Не обирайте чоловіків лише за розміром гаманців. Не дивіться на майбутнього батька своїх дітей крізь рожеві окуляри, не бійтесь перевірити його. Завжди розраховуйте свої сили, якщо залишитесь без чоловіка(ситуації бувають різні): чи зможете ви одна виховати та забезпечити 2, 3,4,5 дітей? І ніколи не забувайте, що діти ростуть, і окрім одягу та розваг, їм треба дати освіту, житло та старт у житті.
А основне у тому, що Дитина – це ваше ж відображення, особливо у дорослому віці. Не руйнуйте маля собою, своїми стосунками та безвідповідальністю. Дайте шанс вирости Людині, навіть після розлучення.
