07:45 ранку. Прибуваєш на Львівський залізничний вокзал. Ніжне сонце гладить щічки, вітерець гуляє у волоссі, просторо, мало людей - романтика! Крокуєш енергійною ходою по перону із задертим догори щасливим носом, тягнеш за собою валізу на коліщатках. Ніби все ок. Проходиш через залу очікування...
... і тут романтика розчиняється, як доместос в унітазі. Сморід у залі стоїть нещадний: смажена рибка, гнилі шкарпетки, немиті тіла, подекуди перегар - укупі ці аромати - будуть повним букетом вражень для непідготовлених туристичних ніздрів.
Йдемо далі. Валіза. Вона на виході з вокзалу вже не їде. Її треба волочити по кривій бруківці і через бордюри, поки колеса забиваються в бруд між бруком. Окрім веселих облич таксистів, туриста зустрінуть гурти безхатченків, тверезих і не дуже, порядних і не дуже.
08:00 ранку, ще не спекотно. Заходиш собі у маршрутку, ввічливий водій дає решту з плати за проїзд, запаковується весь пасажирський склад, двері зачиняються, рушаємо. Із трохи тренованим носом туриста знову заграЮть запахи немитих тіл, не першої свіжості одягу, місцями перегару. Люди, та мийтеся, чорти б вас побрали! Не в пустелі живемо, водичка є. Ті ж пустельні мешканці якось спромагаються у своїх +40+50 С° пахнути квітково-фруктово-пряно. А ми ж нічим не гірші, і з кліматичним поясом нам жирно пощастило. Щиро вірю, що ті, хто це читають, охайні і не смердять. Давайте тоді передавати культуру чистоти далі, чи як.
08:10. На одній із зупинок в автобус заходять юні співуни. Кілька хвилин дарують пасажирам райську насолоду дивною піснею про Бога і ще щось там про Україну. Потім пропихаються по салону, очікуючи оплати за свою творчість. І якщо відкинемо сатирично-обурену лірику, то це насправді дуже сумна картина... Бідні діти з такого ніжного віку вже терплять приниження прохацтва. Не знаю, чи на їжу, чи в загальну "касу" смотрящих, але вони жебракують. Їм у цьому автобусі ніхто нічого не подав. Але вони зі своєю піснею-нашвидкоруч підуть в іншу маршрутку.
Я дуже люблю нашу країну, дуже люблю той Львів. І я не знаю, як можна змінити ситуацію із прохачами, безхатьками. Здогадуюся, що можна робити із бруківкою та інфраструктурою площі Двірцевої, щоб вона мала людський вигляд і була прикладною для нас та гостей міста. Я майже впевнена, що порядок у приміщенні вокзалу може невести (і давно пора) адміністрація залізниці.Львівська Залізниця - Lviv RailwayУкрзалізниця: Соціальна відповідальність . Якщо помиляюся, то вони точно можуть з цим нериторичним питанням звернутися, куди треба.
І точно знаю: чистота, охайність і турбота про простір довкола - це на самих мешканцях міста. Щоб не було жагуче соромно перед собою, туристами і вищими силами, давайте спочатку помиємося всі і не смітитимемо, а тоді зі спокійною душею будемо клясти владу, правда?
