Живеш ти собі сонечком. Нікого не рухаєш. Всіх любиш. І, раптом, з′являються якісь люди, котрі вважають, що ти їх зневажаєш. Лізуть тобі у вуха, в очі, хочуть з кулаками доводити, що ти їх ненавидиш. Спершу ти кажеш собі: "Тю, та воно якесь трохи грьобнуте!" А чого звязуватися з грьобнутими?Дивишся на це зі сторони, як на тараканячі перегони. Трохи бридко за цю клоунську беззмістовну агресію.
А потім оглядаєшся і раптом бачиш, що навколо тебе купа притомних людей, яких ти знаєш, з якими, мяко кажучи, - пуд солі зїв, починає тобі казати, що ти таки дикий нецивілізований екземпляр. І не лише ти. От, країна твоя такі нецивілізовані гімнюки. Соромно серед нас жити. Ти якби заходиш в ступор, бо не вчорашній і таки бачив не тільки фасад захваленої толерантності в "цивілізованих країнах". Ну, ти знаєш, що оці твої навколо - вони якби живуть з того, що навчені всілякими інституціями відстоювати права вказаних "спільнот" чи етнічних груп. Якщо вони не будуть відстоювати, то їм дєнєг не дадуть. А вони вже звикли вважати, що заробляють "умом" захищаючи права "інших" і займаючись просвітництвом рідних тупуватих папуасів. І як грамотно за це потягнути побільше грошей знають віртуозно.
Зрештою у когось із простих неуражених "толерантністю" громадян, хто "гнаним" винен ( а таких - більшість) не витримують нерви. І на початках чи то яйцем, чи то лайном такий громадянин псіхане і таки кине в "ображених". Дістане його нестримно довге і навязливе метання злоби "іншими" в суспільство, серед якого живуть.
Сталося! Щастя! "Інші" відгребли! Це те, чого їм треба було.
І тут дві ці дивні субстанції, "ображені" суспільством і їх "адвокати", зливаються в єдиному пориві проклять на спровоковану ними ж ситуацію. Що їм треба? Грубо - грошей. Під таке випросити побільше - що два пальця об асфальт!
Ти так ловиш себе на думці, що як людина в житті зазвичай не агресивна, дуже хочеш, щоб їм дали час на "спакувати валізи" і валити в той світ, ідеали якого вони відстоюють. Разом із усім кагалом тих, кого вони захищають від цілком толерантного суспільства. В минулому толерантного. Бо тепер, це люди, які глибоко в душі виправдовують навіть убивство. Не криючись виправдовують рішучих пацанів, котрі можуть навести лад там, де його провтикала держава. Сталося. Ми говоримо про фашизм в Україні. Ще нема. Але ще крок - два і більшість буде просити жорстких заходів.
Кому це треба? Хто і навіщо за це дає гроші "толерантній меншості"? Не дізнаємося. Ситуація патова. Гарно розіграна. Веде в чергове пекло. Рецептів не знаю. Хоч сильно сподіваюсь, що українське ментальне таки допоможе вчергове встояти. Можливо наївно сподіваюся.
