Чи хтось помітив нову тенденцію. Все більше і більше людей критикують будь які обряди, правила та заборони, нав’язані церквою. Це не тільки дорослі, дітей я також враховую (бо ж особистості). Мотивація логічна: священики та релігійні адепти не повинні ахати та охати, якщо сім’я вирішила не хрестити дитину, не мають права вимагати шлюбу чи пожертви, або ж притримуватися старого правила: хреститися на статуї. Ці люди не розуміють: чому не можна працювати на релігійні свята, адже є купа справ, які треба вирішити. Список можна продовжувати.
Часто, прихильники цієї нової течії, помилково вважають, що вони і проти релігії як такої. Мовляв: це все пережиток минулого, світ рухається, а релігія не витримує сучасних вимог. Вони вважають себе «продвинутими».
Насправді, це не так. Ці люди є такими ж фанатиками та адептами, як і ті, хто колись йшов хрестовими походами за віру. Але їхня релігія одразу не помітна, їхні вчення, наразі не оформлені, як біблія.
Я умовно назвала цю релігію: «МАЮ ПРАВО».
Апріорі, у захисті та відстоюванні прав та свобод не має нічого поганого. Бо штука потрібна та блага для цивілізованого існування на планеті Земля. Але людина – це така істота, яке все перевертає з ніг на голову та доводить логіку до абсурду. Вирощуючи цього монстра, адепти захищають його усіма можливими методами: агресивним відстоюванням, просуванням та лобіюванням на державних рівнях, возведенням у ранг святості та непогрішимості. Той, хто критикує «чудовисько» - оголошують єретиком. Так триває, доки монстр перетвориться на колоса на глиняних ногах, який потім впаде на своїх же фанатиків, але не погребує поховати під собою ще й тих, хто не вірив у псевдо благо.
«Маю право» перетворюється на лихо, коли більшість починає страждати через меншість.
Лише кілька прикладів з життя:
У Львові мешканці більш аніж 10 квартир страждають через захист прав агресивної сусідки. Люди не можуть відправити її на примусове лікування до психіатричної лікарні, бо закон захищає бабцю. Поки вона не спалить будинок, або не вб’є сусіда – вона недоторкана.
Права сексуальних меншин. Їх, дійсно, меншість, але вони захищені краще, аніж традиційні пари. Чи чули ви, щоб покарали одностатеву пару, за те що вона своїм виглядом ображає почуття гетеросексуалів? Чи був колись позов, що парад геїв або їхній публічний виступ порушив права гетеросексуалів?
Ув’язнені у нас тепер безневинні вівці, яких без причини гноблять. Люди, які жорстоко вбивали, грабували, ґвалтували, обшахровували: мають право не працювати у в’язниці, якщо їх змушують – це злочин, це порушує їхні права. А ми раді давати податки на забезпечення потреб в’язнів, які, навіть у тюрмі нас обшахровують, але захистити права старих людей готові одиниці. І нічого, що старість від наших вчинків не залежить, а злочинці свідомо руйнують свої життя.
Так. Нам чомусь шкода тих, хто своєю безвідповідальністю опиняється у скруті. Наприклад, ми цінуємо права жінок на аліменти. А те, що вона також є винною у своєму виборі та у своїх діях - про це ми забуваємо. Ми вважаємо, що ніхто не повинен зазіхати на її права та перевірити, куди вона витрачає аліменти, а можливо й проконтролювати її гаманець після візиту екс-чоловіка, який дає гроші, але неофіційно.
Багатодітні матері, найголосніше кричать про свої права, але ж і їх ніхто не змушував народжувати по 10 дітей. Тим більше, про своє скрутне становище вони знали.
А от коли мова заходить про старих батьків, бабусів, дідусів, то багато, хто з адептів нової релігії, одразу ж згадує, що нікому нічого не винен! І має право так проводити життя, щоб бути щасливим та безвідповідальним
Шкільна тема. (Зараз будуть бити, як єретика Більшість батьків САМІ (не за вказівкою вчителя або директора школи) вирішили зробити дітям свято (тут можна писати будь що: купити меблі, дошку, повезти на відпочинок ...) Але одна сім’я проти. Добре, не проблема. Просто не беріть участь. Але ж ні: весь клас має відмовитись від ідеї, бо це порушує права 1 дитини та її батьків, або за свій кошт купити «не згідним» парту, торт, взяти на відпочинок.
Дитячі права, у деяких нюансах, взагалі, доходять до ідіотизму. У момент свого становлення наша малеча має право на УСЕ, а батьки повинні посміхатися та поторати. Вчителі не мають права привчати учнів до допомоги у прибиранні, чергуванні, не повинні прищеплювати відповідальність, робити зауваження. Батьки та новомодні психологи на все горло кричать, як треба. Але ж ми вже маємо перші плоди такого виховання...
Абсурдність трактування правил фанатиків релігії «Маю право» іноді переходить усі межі. Наприклад: переходячи дорогу по зебрі, пішохід може просто вдарити машину, яка його пропускає. А потім ще й пожалітися на цього чемного водія в поліцію. Так. Це правда! Це з власного життя. Так було з моїм батьком, коли він був ще серед нас. Тато пропускав молодого хлопця, але той, чомусь вирішив вдарити кулаком машину. А через місяць батька викликали у патрульну, як порушника, який начеб-то промчав, не звернувши увагу на пішохода.
Ми наближаємося до того, аби возвести свої права у ранг святості. Ми готові припинити працювати та приносити користь суспільству, бо маємо права жити лише собі у задоволення. Все чого прагнуть фанати «Маю права» - це бути популярним, вести свій блог та не «напрягатись». Щоб гроші приносило те, що не вимагає зусиль. Бо все решта то для лохів, бо вони не знають своїх прав. Але, разом із тим, адептам усі ЗАБОВ’ЯЗАНІ!
Друзі, логіка прав проста, як три копійки: відстоюючи чиїсь права ти завжди порушуєш права опонента. Благо більшості – завжди в пріоритеті. Так само, як і на виборах. Той, хто отримав менше голосів не має права стати президентом.
Захист прав покликаний гасити конфлікти, а не навпаки! А в нас, чомусь релігія «Маю право» готова вбити, спалити, повішати, розірвати опонента.
Якби люди усвідомили, що кожен має право просто БУТИ СОБОЮ, мати власні погляди, світогляд, ментальність, хоббі, кохання, мрії – конфліктів би не було! Не було б, навіть, думки: що чиїсь права можуть бути порушеними. Все решта захищає ЗАКОН: не можна бути злочинцем, не можна зводити наклеп, не можна шкодити державі.
Спробуйте, один день пожити без критики: не так одягнений, не стільки заробляє, не так ходить, не так думає, не так живе, не у те вірить. Лише один день не вимагайте, аби ближній був таким, як ви того хочете. Один день сприйміть уподобання своєї дитини. ЗРОЗУМІЙТЕ того, хто не такий, як ви, НЕ НАВ’ЯЗУЙТЕ СВОЄ БАЧЕННЯ. А ще не забувайте, що усі, хто МАЄ ПРАВО, МАЄ І ОБОВ’ЯЗКИ, а дітей життєво необхідно привчити до ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. І тоді колос на глиняних ногах на ім’я «Маю право» не перетворить нашу цивілізацію на дурнуватого монстра
