Бетонно - прагматичний Сихів. Так його донедавна називали, ним лякали дітей, а родини співчували сім'ям, які отримували помешкання на Сихові.
Промайнув невидимо час і Сихів перетворився в найкращого, із шести, легіня- красеня Львова. Нині Сихів потопає в цвітінні нашої таємничої баськи і усміхається від щебету голосів найменших сихівчиняток. А їх тут -тьма! Сихів не завжди був бетонно- прагматичний. Він мав магдебурзьке право, він належав Львівській міській раді і він активно годував місто. Тут неодноразово мигтіли, як блискавки, шаблі козаків багатьох наших гетьманів, Дерев"яна старенька церквиця могла б багато оповісти про цікаву історію Сихова. В часі національно- визвольних змагань, жовто- сині знамена прикрасили весь Сихів і УССи в штикових атаках гнали поляків аж до Стрийського парку. Тут от. Гриць Коссак сам водив своїх богатирів на штурм Сихова, Козільник, Освиці та інших ближніх сіл і тут загинув герой оборони Сихова - отаман Татуєскул, який на імпровізованому бронепотягу громив ворога на відтинку між Зеленою та Стрийською. Пригадую , як сотні тисяч львів"ян та гостей щасливо вітали Папу Римського Івана Павла ІІ, коли він, перемагаючи дощ, заспівав веселу пісеньку. Посередині Сихова стоїть чудовий храм Різдва Пресвятої Богородиці і його парохія- найчисельніша в Україні. Певно від цих слів усміхнеться його парох і справді духовний наставник- отець Орест Фредина. Якщо хтось засумнівівся про велич нашого храму- беріть баську або паску- і мерщій на Сихів, бо не буде місця, де встати. На Сихові загадково і таємничо усміхається галицька баська і її підморгують маленькі сонечка мати-і- мачухи. А ліс потонув від нескінченного щебету птахів. Приїжджайте на Сихів. Не пожалкуєте!
