Є собі церква, в нашому випадку - храм Успення Богородиці УГКЦ в містечку Славське на Львівщині. Церква початку ХХ ст, зі стінописами, іконостасом, деталями інтер'єру, які складають історичну і культурну цінність. Цінність полягає, зокрема в розписах Модеста Сосенка - одного з найбільш знакових українських художників, які творили в напрямку сецесії, його учня Юліяна Буцманюка, якому належить, серед іншого, оформлення катедри в Едмонтоні (Канада).
Далі, є в церкві парох - такий собі о. Андрій Петришин (запам'ятайте це прізвище, воно повинно стати мемом, як Герострат). Так от, згаданий отець собі вирішив (не без підтримки громади), що треба замінити старі розписи на нові, красіві. І замінив. Втіхаря ввечері збив стінопис і навіть вивіз на смітник (щоб не можна було встановити цінність, або просто з тупорилої вредності). Це попри те, що усі можливі світські і церковні профільні комісії, активісти, фахівці - реставратори, змі висловилися проти цього. 'Пацан сказал - пацан здєлал", подумав отець і довів це. 
Мене дуже зачепила ця справа не лише з причини того, що зруйновано унікальні зразки українського сакрального мистецтва, але через свавілля, зухвальство одного безграмотного рагуля і йому подібних. В інтерв'ю отець видає різні перли, які свідчать про відсутність в нього не лише знання про історію церкви, в якій він править і де є настоятелем, але також, вцілому, розуміння цінності культурної спадщини.
Людина, яка підтримує нищительство, варварство не може мати Бога в собі, і ніщо мене не переконає в протилежному і повинна бути покарана згідно законодавства. Церква в реєстрі пам'яток архітектури місцевого значення, до слова. Отакий от йбнй встид. Німці не знищили, москалі не знищили, але прийшов рагуль...
На фото отець Андрій (прошу, як хтось буде в тих краях плюнути йому межи очі від мене) і фрагмент стінопису Модеста Сосенка (чий батько, також, був священником, ще тоді, коли це були правдиві духовні провідники). Інтерв'ю отця можна пошукати на ютубі, але вважайте, бо може кров нагла залляти.
Нехай цей випадок буде показовим, нехай спонукає до висновків і дії (може більш рішучої, ніж в цьому випадку) і ще, нехай це...обличчя стане відомим. Дуже сподіваюся, злочинці понесуть покарання.
