Здається, за Садового вирішили взятися всерйоз. Після інформації про те, що Андрію Івановичу пред’являть звинувачення за загиблих у Грибовичах пожежників, учора Генпрокурор Юрій Луценко достатньо прозоро натякнув у своєму Фейсбуці, що не за горами і звинувачення стосовно розкрадання коштів під час Євро-2012.
«Ніхто не забутий і ніщо не забуто», - сказав Луценко, а на пряме запитання стосовно Садового додав «Я ж кажу: далі буде».
Садовий в останні дні почав відчутно нервувати. Звідси і гра на випередження із повідомленнями про своє відсторонення від посади і можливий арешт. Звідси й заяви про переслідування як лідера опозиційної партії, а не підозрюваного у казнокрадстві. Частина правди у цьому, звичайно, є. Але…
Кучма знищував Лазаренка за його президентські амбіції, але це не заперечує того, що Павло Лазаренко був аферистом та злодієм. «Донецькі» переслідували одеського сепаратиста Маркова після його скандального виходу з Партії регіонів, але від того Ігор Марков не перестав бути покидьком і негідником. Янукович мстився Юлії Тимошенко як політичному конкурентові, але ніде правди діти, її дивні газові угоди з Путіним гикаються Україні ще й досі.
Та ж історія з львівським градоначальником. Гріхів у нього назбиралося чимало – львівська преса криком кричить про них уже добрий десяток років. Не вірю, що про гріхи ці не знає верховна влада, з усіми її прокуратурами, поліціями та іншими есбеу. Пухкенькі папочки в шухлядках, либонь, давно чекають свого часу. Але досі жодну владу бурхлива діяльність Андрія Івановича не бентежила. Аж поки його політичні амбіції не почали зашкалювати.
Усе до банальності просто. Політичні павуки в банці пожирають один одного. Жеруть тих, хто ближче, тих, хто слабший, а насамперед тих, хто становить небезпеку.
Але ситуація несподівано викликала дискусію навіть серед принципових критиків Садового. Як реагувати, коли усвідомлюєш, що людину, яка справді заслужила на те, щоб стати перед судом, переслідують зовсім з інших мотивів? Коли, як казав герой одного анекдоту, ідея добра, але мета сумнівна? Коли одного павука пожирають інші, не менш гидкі і нахабні?
Мені ці рефлексії здаються надуманими. «Злодій повинен сидіти в тюрмі», - наголошував герой Висоцького. Звісно, якщо його вину доведе суд. А при усьому скептичному ставленні до українських судів потенційна справа Садового обіцяє бути настільки резонансною, що навряд чи якийсь суддя ризикне прийняти неправомірне рішення.
Нехай павуки жеруть один одного. Але під нашим пильним наглядом. Кожна подібна справа підбадьорює суспільство і зміцнює його віру в себе. Що, для прикладу, добре показала ще дуже далека до завершення справа Насірова. А там, дивись, і настануть часи, коли засудження чергового казнокрада сприйматиметься як суспільна норма, а не павучі розбірки.
