Селективний мутизм / соціальні мережі. Так, я довідалась про такий розлад читаючи біографію дівчини, за яку вже висловились усі охочі. Я не буду. А от розлад цікавий, в контексті.
Більше десятка років тому, ми з чоловіком позбулись телевізора. Взагалі. Через десяток років, потрапляючи у нефільтровані ( не обрані мною) середовища, я чітко усвідомлюю прірву.
Шість років тому, фейсбук, став місцем зустрічі. Доступу до інформації, інших поглядів. Єднання таких різних та все ж однодумців. Все ще трапляється. Та рідко. Більшістю, український фейсбук, нагадує хвилі, " він вважає- ми вважаємо". Так, за пять років, на нього всілись і професіонали й аматори. Не бачу різниці між цим і тіві.
Але з цих двох, лише фейсбук, не тіві, дозволяє вдавати діяльність. Саме вдавати.
У цьому вирі залишаються одиниці діяльних людей, людей, що не втратили твою довіру, до яких все ще хочеться долучитись.
До чого тут селективний мутизм:) хз, засоціювалось.
Не встигаю читати закони, практику, художню літературу. Заледве встигаю виконувати професійні речі, вчитись, дбати за сім'ю. І єдине, про що не шкодую - що не встигаю читати навіть кожну соту важливу думку кожної десятої важливої людини на фейсбуці.
