"А давайте купимо маленькі подарунки нашим хлопчикам на День козацтва". Ці бурлєнія щодо привітання хлопців на 14 жовтня уже починаються у батьківських чатах. Такими темпами День українських захисників скоро перетвориться на "чоловіче" свято шкарпеток і пінки для гоління. Як колись стало 23 лютого.
Нівелюється глибинний зміст подяки і шани тим, хто ставав на захист країни у найважчі часи. У тому числі, і сьогодні. Чоловікам і жінкам, які стріляли, копали окопи, накладали джгути, керували бехами, мотолигами і ЗІЛами, тримали у прицілі снайперки, витягали з-під обстрілу поранених, ставали номерами гранатометного розрахунку, падали у найменше заглиблення, коли починала працювати ворожа артилерія, і давали "отвєтку", ходили у розвідку, вдивлятися у морок і страшно мерзли на виснажливих чергуваннях "три через три", обклеювали стіни бліндажів дитячими малюнками, блювали після контузій, але відмовлялися їхати у шпиталь і лишати своїх, прощалися і плакали, чистили і заряджали, наводилися і кричали: "Вогонь!", а деякі ще й досі кричать уві сні. Чоловікам і жінкам, які повернулися з війни - і досі вигрібають з неї; які не повернулися, бо ще захищають. І тим, які не повернулися зовсім... І ніякого розділення за статевою ознакою тут немає.
Певно, про це складно говорити і навіть думати - це болюче, важке, різке, темне. Але це не значить, що не треба. Бо, коли змінюється сенс, то разом з ним зникає і пам'ять...
Є чимало способів відзначити це свято. Розказати про минуле і козацькі традиції. Розказати про сучасне та справжніх героїв. Влаштувати спільне чаювання, поговоривши про те, що значила Покрова для козаків. Намалювати малюнки. Пограти у тематичні ігри. Відвідати бійців у полтавському шпиталі. Виховання полягає якраз у цьому. Але простіше, звісно, купити хлопчикам якийсь дріб'язок і вітати "майбутніх захисників". Забуваючи, що це так не працює: з тих, хто свого часу отримував шкарпетоси на 23 лютого, захисниками стали далеко не всі.
У будь-якому разі, я проти, щоб мізки моїм синам засирали інформацією, що захисники - це тільки чоловіки (інакше чому лише їх вітають?). І що вітати треба авансом, щоб потім же точно отримати подарунок на 8 Березня. А не тих, хто вже захищає і вже захистив.
Можливо, педагогам варто нагадати про ідеологію та зміст свята? А вони, у свою чергу, нагадають батькам. Суспільна свідомість не змінюється легко і швидко, однак цю скалу все одно варто лупати. А якщо вже ми говоримо про формування свідомості дітей - то й поготів.
Трохи фото на доказ того, що жінки-захисниці існують. Хоч їх і менше в армії, ніж чоловіків.
