Мені прикро. Люди часто пишуть: я маю пай, давно хотів його продати, ніяк не міг, а тепер от. Або: я маю пай, хто змусить мене його продати, якщо я не хочу, що ви зраду розвели.
Як ви можете через свої дрібні інтереси не бачити картини ширше?
Ринок землі - це не лише про ваш пай, це про сотні тисяч гектар державної землі сільськогосподарського призначення. Необлікованої офіційно.
Відкрити ринок землі зараз, в нинішніх умовах нашого суспільного ладу (тобто олігархату) - це дозволити скупити, підгребти її спершу нашим олігархам, а потім через них уже й іноземним корпораціям. Адже це вже буде приватна власність, так? І приватні власники вже зможуть згодом продати її наступним власникам, еге ж? При потребі, законодавство по ходу підкоректується, ви не сумнівайтеся. А якщо у кубі цієї землі буде прісне озеро, то й воно автоматично перейде у приватні руки. Чи бурштин, чи будь-що.
Пам'ятаєте ваучерну приватизацію 1993-94 років? Коли кілька майбутніх олігархів підгребли до рук усі підприємства, усю промислову власність країни? Сильно ви тоді виграли на цьому? Невже ви не бачите, що це ті самі граблі? (До речі, консультували Україну щодо тієї приватизації міжнародні фінансові установи). А здавалося, рухаємося в бік цивілізованого капіталізму-приватної власності-держава не ефективний власник тощо.
Були адекватні пропозиції від деяких нардепів про створення державного банку землі. Це якраз про дрібні інтереси людей. Якщо власник має пай і хоче його продати - продає земельному банку за нормальною фіксованою ціною.
Якось із тим всім упускаються процеси децентралізації та інтереси місцевих громад. Адже з такими темпами передавати у розпорядження місцевим громадам уже не буде що. А земля - це ж їх найбільший ресурс для розвитку.
Ах, ще ж МВФ, так. Ви ж напевно чули як вони роками наполягали на відкритті ринку нашої землі? В України так багато кредитів, не підозрюєте чим будемо розраховуватися?
