Для когось це був особистий провал Гончарука, для когось програла ціла Україна. Хтось же навпаки святкує перемогу.
Але насправді програла ідеологія «нові обличчя», її вчора привселюдно розкритикували, відшмагали і, по факту, відправили в архіви історії.
То що ж пішло не так? Чому практика, яку успішно впроваджують мало не всі розвинені країни, провалилась в Україні?
Чому на зміну "технократам і реформаторам" прийшла по суті "стара гвардія"?
Відповідей тут дві - держава не робить абсолютно нічого для появи цих самих молодих кадрів, а тих, хто зміг здобути необхідні знання та навички самостійно (часто за власні тяжко зароблені кошти), залишають один на один з жорстокими реаліями тотального непотизму та корупції.
Тож давайте хоча б раз публічно і щиро визнаємо - кадрова політика держави України, незалежно від прізвища Президента та складу ВР, всі роки незалежності залишається на рівні африканської бананової республіки.
Політичні культурно-освітні програми існують хіба на приватному рівні.
Всі ці "прозорі конкурси" - чистої води профанація з наперед відомим переможцем.
LIFT же взагалі з перспективного революційного проекту перетворився на всенародне посміховисько.
Тому все більше ідеологічних, чесних та професійних людей зневірюються в змінах та йдуть працювати в бізнес.
Спрацьовує принцип подібний до стосунків - якщо державі не потрібні "нові", то і їм не потрібна така держава.
Залишається лише одне - радіти за "стару гвардію" та за їх чергові кар'єрні успіхи.
І чекати, коли нація нарешті обере владу, у якої буде один з основних інгрідієнтів для торта, щоб розвязати Гордіїв вузол кадрової політики.
Дякую, дуже дякую.
