Як ми вижили? Та біс його знає... Мене з човна зіштовхнули посеред ставу, щоб я навчився плавати, дідусь з 5и до 10 років обливав холодною водою, ніби загартовував, ми їли клей з вишні, нестиглий агруст, картоплю печену у вогні і сало припалене на патику, всі овочі і фрукти їли немитими, воду пили з криниці з відра з якого напували худобу, грали у "войнушки", билися до синців, стріляли з рогатки по горобцях, майстрували горохобойки і возбушки, потім ходили з синцями на спинах і дупах...
Роверами гасали, як навіженні, фари і динамки до них монтували, шпиці дротиками кольоровими мотали, катафотами мінялись, картонний папірець прищепкою до рами чіпляли, щоб звук був, як мопеда.
Щонеділі йшли на став, де були аж до вечора, кидались намулою, пірнали, грали футбол, волейбол, санки, лижі і хокей. Грали в сніжки, натирали один-одного снігом, смоктали бурульки, копали ходи в снігу, заливали ковзанки, з даху стрибали у сніг.
Пасли корів, грали "Слона", карти, ножика, палили вогні, кидали шифер у вогонь, що шматки шиферу розлітались на десятки метрів, стріляли карбітом, кидали ампули і балончики у вогонь.
Лазили по деревах, горбках і обривах, будували буди посеред лісу, курені на пасовиськах, копали землянки, майстрували самопали, що часами розривались в руках, лук і стріли, а потім і арбалет, стріляли сіркою і шпицями від ровера, скручували два болти і гайка з сіркою всередині, з сиребрянки і селітри робили зривпакети...,
Як ми вижили?
І ніхто не біг додому жалітись, бо знали, що вдома можуть ще й кропивою по дупі полікувати.
Батьки не знали де ми пропадаємо і ніхто не бігав шукати.
Ми вижили і є останнє покоління, яке дає собі раду без "окей гугл!"
А як виживали ви?
