120087021 1479369512250175 8112161985386107554 ogyghfddddff
фото із фб-сторінки Христини Кішик
У нас в школі була дуже прекрасна вчителька історії. Після кожної нової теми вона запитувала в учнів: чи ті зрозуміли новий матеріал. Якщо хтось не зрозумів, тоді вона казала: «зараз я вам все поясню на хлопський розум».

І пояснювала. Після пояснення «на хлопський розум» всі вже все розуміли.
Так от, я думаю, що застосовувати «хлопський розум» можна! І це реально помічне). Не у всіх людей одразу працює логіка, мислення, уява, раціоналізм, пам`ять, аналітика, математична прогресія в голові.

Cкажімо, таке можна застосувати в тій же історії, щоб намалювати на дошці чи простими словами пояснити, що були ось такі племена, які після себе залишили певні артефакти і ось саме цей горшок чи та пектораль - надбання Трипільської культури. Можна намалювати таблички і графіки, щоб краще все систематизувати і зробити доступнішим для мізків. Теж саме можна зробити в математиці, фізиці, хімії, біології...

Зрештою, це можна застосувати і у вивченні мови: написати слово і довго пояснювати, що дієслово підкреслюємо двома рисками, бо це присудок, а іменник - однією, бо це підмет. Можемо наводити безліч прикладів, щоб пояснити що таке «синонім» і по-простому повторювати звичну процедуру власного денного режиму, щоб з нього, для більш яскравого прикладу, «витягнути» якомога більше «живих» синонімів, які є звичними для тієї чи іншої людини...

Можна...
Але чи можна літературу зводити до написання «на хлопський розум». Ні, не можна. І не треба.
Література виконує естетичну функцію і повинна її виконувати. Автор повинен не просто знати тлумачення слова, він має купатися в слові...А читач повинен відчувати бажання пірнати глибше і глибше. Хороша література формує естетичний смак. Художня література - це про красу слова...Про майстерність автора описувати деталі так, щоб читач уявляв їх у 4d форматі, щоб дозволяв доторкнутися до своїх героїв і зрозуміти їхній психо-емоційний стан, щоб давав можливість читачу самостійно розуміти, любити, засуджувати, критикувати, підтримувати своїх героїв...

Звісно, що «силою» для літератури є сюжет та основна думка, посил, намір, таке що буде зачіпати душу, буде відголоском на біль... Читач, насамперед, відчує це, відкликнеться своїми «ранами» на сюжет. Це виховна і духовнотворча функція літератури. Без цього ніколи не буде доброї книги....

Але про смак. Хочеться, щоб художня література зберігала естетику.
А ви як думаєте, друзі?