Цей допис не про політику, а про відповідальність, взаємоповагу та здоров‘я кожного з нас. Про повагу до лікарів, що рятують наші життя щодня. Про повагу до наших воїнів, які захищають нас та нашу державність у війні з Росією. Врешті-решт про повагу одне до одного.
Ми завжди наголошуємо, що є європейським народом і знаємо не з екранів телевізорів, що таке європейські цінності. Ми захоплюємось, мріємо і робимо все від нас залежне, щоб мати такі ж, як у Європі, чисті та доглянуті вулиці, хороший сервіс, верховенство права та закону. Всі ці речі залежать не лише від держави, але й від кожного з нас. Від нашої спільної відповідальності.
Без дотримання правил та законів, взаєморозуміння та спільної мети ми не лише не зможемо подолати COVID-19, але й не зможемо побудувати європейської України, де буде комфортно жити усім нам.
Андрій Садовий часто позиціонує себе як мер європейського міста. Мені цікаво, чи поводився б він так само, як сьогодні, будучи міським головою умовного Познаня чи Флоренції? А можливо, вже завтра рішенням виконкому міста Лева буде дозволено переходити вулицю на червоне світло та тотально порушувати закони? Чи, може, виконком вже завтра оголосить настання 2021 року? Для чого нам чекати 1 січня?
Найвищою цінністю є людське життя. І сьогодні воно залежить від відповідальності кожного з нас.
