Сьогодні День Матері. День особливий для кожного, незалежно від віку, національної чи світоглядної приналежності, адже кожний, хто приходить на цю землю з волі Божої, має матір. Про матерів пишуться найкращі поеми, вірші, їм присвячується усе найкраще. Матір на землі є немов віддзеркаленням самого Бога, який любить, милує, картає, піднімає, похиляється, переживає,тощо.
У моєму священичому житті доводиться слухати не одну матір, яку намагаюся зрозуміти, підтримати, порадити, потішити, особливо у теперішній нелегкий час. Я глибоко свідомий того, що ніколи до кінця не зрозумію усіх переживань кожної матері, адже своїх дітей вона носить у серці ціле життя. Однак, здобутий досвід, правдиво чи ні, не мені судити, привів мене до висновку, що жінкою можна народитися, але, стати матір’ю – це привілей, який вимагає особливої Божої ласки та щоденної самопосвяти. І якраз про таких матерів сьогодні хочу сказати кілька слів.
Україна переживає досить нелегкі часи. Українські матері, особливо ті, сини і дочки яких знаходяться на фронті або вже стоять перед обличчям Божим, переживають їх по-особливому. Їх стан, емоції, переживання, годі описати словами. Трудно не раз навіть підібрати властиві слова розради і потіхи, хиба що залишається їх уважно вислухати та принести їх сльози і прохання на жертовник Господній.
У світлі подій війни багато хто запитує про те, що буде далі і яким буде майбутнє України і світу. Безумовно, майбутнє у великій мірі залежить від нас самих, проте в особливий спосіб воно належить матерям, святим матерям. Недарма праведний митрополит Андрей у своїй молитві за Український Нарід просить у Господа: «Дай нам багато святих матерів, які виховували б дітей у божому страсі, любові свого народу і любові ближнього. Дай нам матерів, повних геройської любови, які ту любов передали б дітям і внукам, і не боялися б тягарів материнства».
У цих словах молитви криється велика істина. Сила і міць Народу формується передовсім у сім’ях, де ключову роль відіграють матері. Саме від того, наскільки Україна матиме святих і жертовних матерів залежить її майбутнє. Адже усі політики, військові, медики, священики, монахи і т.д. не є людьми, які «падають з неба». Вони народжуються у конкретних родинах, отримують відповідне виховання, від якого у майбутньому залежить не тільки їхня доля, але й доля тих, які будуть поручені їхньому проводу.
Протягом багатьох років мені довелося бути душпастирем нашої міграції у Італії. Не є секретом, що вона носить переважно жіноче обличчя. У розмовах з жінками, яких мені довелося провадити як душпастиреві, можна було досить часто чути, що основною причиною їхнього виїзду за кордон було бажання «поставити дітей на ноги», що означало дати їм належну освіту і виховання. Минав час. Свою відсутність матері компенсували грошима, які пересилали своїм дітям. Проте нічим не компенсуєш материнської любові і присутності, що згодом зрозумілим багатьом жінкам-матерям, проте часу не повернути назад.
Згадую це для того, щоб віддати належну шану і низько вклонитися усім матерям, які свої найкращі літа віддали своїм дітям. Але, дорогі Матері, сьогодні є той день, коли хочеться звернутися до вас з проханням бути поруч зі своїми дітьми у їхніх успіхах і падіннях, у їхніх промахах і терпіннях. Вашого материнського тепла і мудрого слова не замінить ніхто. Коли хочете побачити майбутнє своїх дітей, погляньте на самих себе. Ваші діти будуть щасливими тільки тоді, коли щасливими будете почуватися ви самі.
І ще. Неможливо усе передбачити у долі своїх дітей. Так, багато залежить від вас, але не менше залежить від них самих. Тому, єдиною запорукою доброго майбутнього ваших дітей є довірити їх Господеві. Блаженний Климентій Шептицький у своїх спогадах про свою матір Софію з Фредрів Шептицьку так згадує про неї після її смерті: «Ти як левиця боронила своїх синів перед кожним моральним злом. Ти захищала в їх житті права Господа Ісуса, навіть коли б довелося заплатити Тобі браком їхньої любові. Ти захищала перед злом, повторюючи кожному з нас часто, що воліла б не бачити нас живими, як маєш дивитися на те, що душі наші загинули від тяжкого гріха». Ці слова ще і ще раз утверджують нас у тій істині, що не можна виховати дітей належним чином у любові до своїх батьків, Народу, Батьківщини, не прививши їм передше любов до Бога.
Дорогі Матері, вітаю сердечно кожну вас зі Святом Матері! Мої молитви сьогодні за усіх вас! Там де є ви, там і ми, ваші діти, почуваємося як вдома. Одного разу в часі прощі загубилася одна маленька дівчинка, яка сильно плакала з розпачі. На питання: «А де знаходиться твій дім?» вона відповіла: «Там, де знаходиться моя мама».
Поручаю сьогодні усіх вас Матері Божій! Вона, як ніхто інший, розуміє усі ваші терпіння і болі! Нехай вона стане вашою розрадою і потіхою у нелегких часах! А ви слухайте її та слідуйте її стопами! За вами майбутнє Світу, України, Церкви!
