... ти вже не лякаєшся фрази "ти що помалювалася і зробила гривку?" і знаєш, що то є "пофарбувати волосся і відрізати чолку"...
... з легкістю несеш 2 шестилітрові баклажки "артезіанської" води десь 3 рази на тиждень повз заздрісні погляди хлопів (цебто хлопців), які за таке навантаження в залі купу грошей платять
... знаєш, як легко й дешево відшкрябати накип з чайника від тої ж бідової води
... стаєш профі у пошуку квартири (нерухомість тут страждає на всі 4 ноги) і починаєш кайфувати від пакування коробок
... коли хтось пишається, що знає значення слова горнятко й коліжанка, кажеш пфффф, я й не таке чула:)
... знаєш напам'ять розташування вулиць в центрі й можеш пояснити "де то є" краще за корінних львів'ян, бо на першому курсі годинами блукала тими однаковісінькими провулками
... перестаєш тікати з магазину, коли продавчиня кричить до тебе "що то має бути???"
... спиш в маршрутці поки стоїш у заторі на вулиці Франка
... знаєш, що водій таки відкриє задню!!!
... хоч не їздиш трамваями - обов'язково їх клянеш за всі гріхи на світі
... перестаєш запізнюватись на зустрічі, бо знаєш, що 26 на Сихів їде швидше ніж 53 (не дякуйте)
... не помічаєш, що неправильно ставиш наголоси в словах і постійно говориш "то є", "правда?", "па-па"
... вміло користуєшся звертанням "пані, пане", коли тупо не пам'ятаєш по-батькові
... ні за що не підеш гуляти в центр у свята, вихідні і т.п., "бо понаїхали тойво ті туристи"
... переможно витягуєш з сумки парасольку у несподівану грозу
... знаєш як смердить після двох тижнів невивезена гора сміття й молишся, щоб літо було холодним:(
... починаєш придумувати легенди на ходу, коли показуєш комусь старе місто, а не читаєш їх завчасно (не переживайте, так всі роблять)
... знаєш, що коли вимкнули гарячу воду на 2 міс, можеш безкоштовно скористатися фонтаном-"душем" біля Оперного
... катаєшся в Карпати "на вихідні" за 15 грн
... знаєш, де чорниця дешевша і чим вона відрізняється від смородини:)
... здатна впакуватись в повністю забиту маршрутку о 7 ранку й притому ще їхати й грати в тетріс на телефоні))
... прогулялася на Погулянці
... коли файний легінь кличе кобіту на променад, швидко ретируєшся з поля бою
... шариш, що "на каву" - це і ділова зустріч, і побачення, і 20-хвилинна обідня перерва, і 2 години з друзями, і планьорка табору, і співбесіда, і давно вже не питання, а відомий факт)
... не рахуєш, скільки в місяць витрачаєш на кофі ту гоу (вибач, пап!), бо то мейнстрім, якому неможливо опиратися
... досі не встиг обійти всі кав'ярні в центрі
... знаєш, що таке від Романа До Ромадана
... Святий вечір і Великдень - то пампухи і паски, причому в обов'язковому порядку...)
... обожнюєш це місто, це життя і цих людей!!
Уявити не можу, що 4 роки тому сумнівалася, що маю їхати, боялася, що не зможу звикнути до такого міста далеко від дому) Хто ж знав тоді, чим це закінчиться...) А попереду ще таке довге життя!!))
