Останні тижні спостерігаю за розкруткою істерії навколо Шухевича з прицілом на «висвітлення лютого» антисемітизму українців. Використовується як привід 110 –річчя з дня народження Головного Командира УПА, знищення нацистами євреїв в 1941-му, проведення ШухевичФесту ще казна що.
Коротка хронологія полій з приводу: 26 червня публікує «свою статтю», присвячену Шухевичу військовий інструктор і, як себе іменує, політолог Цві Аріелі. Каже, що її співавтором є кандидат історичних наук Радченко. Швидше всього, я так думаю, цей анальфабетичний текст був написаний «науковцем» із використанням «в темну» наївного політолога, про що політолог і повідомив. Бо в іншому випадку Радченко поділив би «лаври» співавторства. Адже чого залишатися осторонь коли текст виважений, якісний, академічний і позбавлений маніпуляцій?
Далі: 2 липня про ніщо публікує текст ніби «журналіст» Шимон Бріман. Основним лейтмотивом допису є злочинна суть українців по відношенню до надуманого «замовчування» інформації про замордованих в 1941 р. біля Золочівського замку євреїв. Зразу ж таку «благу вість» підхоплює та поширює, я переконаний, розуміючи що це дурня, «академічний історик», «інтелектуал» - Расевич.
На місце ставить обох 3 липня, пояснивши на пальцях в дописі на ФБ, прописні істини щодо інформації про погром в Золочеві, генеральний директор картинної галереї Тарас Возняк. Також сьогодні на маніпулятивні дописи Расевича відреагувала коректно і професійно на своїй сторінці у ФБ дослідниця Оля Гнатюк. Паралельно із цим 3 липня розганяє хвилю нетерпимості Едуард Долінскій, волаючи в публікаціях на антиукраїнських сайтиках про «антисемітизм» Шухевича, тулячи сюди те, що ніяким чином не тулиться: проведення «ШухевичФесту» та знищення нацистами євреїв у 1941 р.
Також не забуває згадати про закидання "кимось" у львівську синагогу "коктейлю Молотова", що сталося 30 червня. Звісно, це зробили націоналісти! Аякже! Як на мене то розкладання цього лівацького антиукраїнського пасьянсу переслідує очевидну мету в кремлівських інтересах. Розсварювати, маніпулювати, брехати – це інструментарій гібридної війни в гуманітарній сфері.
Прикрим особисто для мене є те, що в цих іграх беруть участь ті, хто чи не найбільше пищать про «академічність», «незаангажованість» та «стерильність» істориків. Риторика про такі чесноти чи не є такою ж цинічною та лукавою, як ваші потуги, з одного боку, у розпалюванні нетерпимості і міжнаціональної ворожнечі, а з іншого – у закликах до конструктиву і діалогу?
