Давайте ще раз про Олеся. Думаю, це важливо, тому почну з основи. Відсутність відповіді на питання «Хто я?» – це, з великою вірогідністю, екзистенційна криза. Противагою цьому є самоідентифікація й ідентичність.
Будучи наполовину етнічною росіянкою до 18 років я спілкувалась російською мовою. Мій перехід на українську відбувся з єдиної і грандіозної причини – свідомого бажання належати до україномовної спільноти, ідентифікувати себе з усім комплексом її ознак. Це мій особистий феномен. Тому, напевно, навчаючись на другій вищій я дуже цікавилась питанням впливу інформації на формування національної ідентичності та іміджу.
Так от – є певні конкретні передумови і механізми, які визначають цю національну ідентичність. І будь-яка сучасна політична нація не може існувати без спільної історичної міфології, культурної спадщини, філософської думки, актуальної публіцистики і відповідних персоналій-носіїв. Таким чином встановлюється зв’язок між «спільне цінне» і «важливе для мене». Коли загальне сприймається як власне. Коли, наприклад, Голодомор болить до сліз, а звитяга УПА підносить, як на крилах.
Чому це важливо? Бо, зрештою, на глибині переконань ідентичність визначає те, за що людина готова боротись до смерті.
Чому це актуально? Бо ці механізми добре відомі і в Кремлі. «Дєдиваєвалі», глорифікація не просто насилля, а справжнього терору, «какую страну развалілі» – цими та іншими химерами заповнюється потреба людини ідентифікувати себе зі спільнотою і її цінностями. Тому певною мірою війна на Сході України – це війна ідентичностей. Цьому передувала відсутність пошуків альтернативного спільного хоча би на певних рівнях узагальнення.
Чому це можливо? Що відоме і зрозуміле, те і визначає. Сюди були спрямовані усі зусилля, щоб винищити, щоб боялись сказати, щоб забули, щоб ніколи не знали.
Що ми можемо з цим зробити? Перш за все, не ігнорувати, окреслювати межі дійсності. У книзі про європейську та польську ідентичність Кшиштоф Зануссі писав: «Кожен молодий варвар, який народжується у Європі, мусить знати, хто такий Дон Кіхот». Так ось ми мусимо знати, хто такий Олександр Олесь. Мусимо.
