12039395 899950220092112 1922625847820752481 nСьогодні, напередодні 4-тої річниці Революції Гідності, думки про те, що діється, на жаль є дуже невеселими.
А виникли вони з огляду на повідомлення в інтернет просторі, які я прочитав за останні півтора тижні.

Генерал Алєров, який віддавав накази проривати барикади протестувальників у Львові, що стало причиною знищення військової частини та в результаті чого загинули кілька військових, призначений командиром нацгвардії.

Прокурора Трубу, який безпосередньо санкціонував порушення та давав вказівки відносно процесуальних дій у кримінальних справах щодо активістів Львівського Євромайдану, призначили керівником Державного бюро розслідувань.

ДАІшник Цимбрило, який особисто вручав повістки автомайданівцям та давав вказівки складати адмінпротоколи щодо них, обійняв керівну посаду в підрозділі управління внутрішньої безпеки ДФС у Львівській області.

І це лише кілька прикладів, у довжелезному списку прізвищ чиновників, які були недолюстровані, "прощені", "відмазані" та відкуплені своїми покровителями з числа представників "нової влади", яка повернула їх на посади. "Нова влада", яка прийшла до владних кабінетів дорогою, залитою кров'ю простих людей, що просто вірили та хотіли кращого майбутнього для себе, своїх дітей та своєї України. Сотні смертей за кілька днів стали результатом того, що злочинний режим міг опертись на багатотисячну армію виконавців, які з лакейською відданістю "просто виконували чиїсь накази". Військо байдужих, яким легше було непомічати, або ж навіть допомагати посадити невинуватого чи знищити фізично непокірного, аніж знайти у собі хоч трохи честі, щоб опиратись таким наказам, або принаймі хоч трохи совісті, щоб не брати у цьому участі.

Але, дивлячись на все, що зараз відбувається в країні, я не знаходжу відповіді на одне питання: що ж все таки гірше? Чи ті, що були тоді? Чи ті, що є зараз? Чи ті, що служать як одним так і іншим? Чи винні у всьому ми самі, які дозволяють їм усе це з собою робити..?